Достеменно невідомо, коли з'явилися кавказькі вівчарки, але це було дуже давно. Ще древні ассирійці розповідали один одному про здоровенних гірських собак, а це було, на хвилинку, 4000 років тому. Часи тоді були, м'яко кажучи, складні. То сусіди намагаються вбити та пограбувати, то вовки по душі ваших овець завітають. Тому собаки тієї епохи відрізнялися суворістю, монументальністю та складним характером, інформує Ukr.Media.
Оскільки у давнину сутички з вовками для кавказців були не рідкістю, господарі купірували своїм вихованцям вуха. Так собаки отримували менше травм і були менш уразливими перед диким звіром.
Всі ці якості виявляються у нашому герої. Навіть невеликий пес цієї породи обходить німецьку колегу за всіма габаритами. А найбільші представники досягають 70 сантиметрів у загривку та 80 кіло ваги! І це якщо не брати до уваги густі патли. Довга вовна з товстим підшерстком перетворює кавказьку вівчарку на маленького лева.
За розміри доводиться платити довгим дорослішанням. Фізично та психічно сформованим кавказець вважається тільки після 2 років. З іншого боку, це на руку дресувальникам — собака піддається навчанню тільки в юності. Не встигли вивчити собаку за цей час? Ну, що тут скажеш, земля вам пухом…
Собаки ставляться добре лише до господаря та його родичів.
Собака не дурний, зовсім ні. Просто дорослий звір стає занадто свавільним, сміливим і рішучим. Це не дивно, що тварина виводилася для захисту отар овець від вовків, а будинки — від порушників. Такий пес має вміти діяти самостійно.
Зате вишколені з дитинства пси працюють як чудово налагоджені механізми. Вони служать у силових відомствах та армії, охороняють приватні володіння та пасуть овець з усією відповідальністю, на яку здатне собаче серце.
Ось так і виходить, що звір сильний, красивий, розумний і зовсім непридатний до проживання в квартирі.
Собака отримує свої заслужені 10 балів і вирушає далі працювати прикордонником. Тримати його вдома — це ще те збочення.
Джерело: ukr.media
