Моторошна справа — злива в селі. У мертвій тиші під похмурим сірим небом, черви, наче підняті злобним некромантом, сотнями виринають з-під землі, заполоняючи дороги, траси, стежки. Ці створіння, немов зомбі, безглуздо розповзаються по поверхні. Але дуже скоро жива маса перетворюється на місиво. Нещасних безхребетних чавлять, з'їдають, потрошать доти, доки вони не повернуться в товщі ґрунту. Але навіщо все це безглузде насильство? Чому дощові черв'яки залишають свою підземну оселю?
Напевно з дитинства вас переконували, що черви вилазять з-під землі після зливи, бо їх затоплює. Мовляв, вода заливає всі ходи, і нещасним безхребетним нічого не залишається, окрім як вибиратися назовні. Звучить логічно, якби не одне "але". Дощові черви можуть прожити під водою кілька годин, а іноді до кількох діб! Проте, насичений водою ґрунт означає відсутність повітряних кишень, а отже — дефіцит кисню. Саме нестача кисню (анаеробні умови), а не "затоплення" в буквальному сенсі, змушує їх шукати повітря на поверхні.
Також, під час зливи, температура ґрунту знижується, а кислотність підвищується, і черви це відчувають! Безхребетні лізуть на поверхню, де шукають більш-менш стабільні умови.
А ще вчені вважають, що черви стають жертвами власного факапу. Вібрації від дощу нагадують їм звуки, які видають комахоїдні під час риття нір. Безмозкі (знову ж таки, в усіх сенсах) безхребетні з переляку кидаються навтьоки, щоб уникнути зустрічі з підземними м'ясоїдами. Але за іронією долі вони тут же потрапляють у лапи до хижаків з поверхні: їжаків, птахів і… людей.
Ні, люди червів не їдять, зате їхніми слабкостями нерідко користуються рибалки. Чого вони тільки не роблять: і марганцівкою землю заливають, і штуковини чудні винаходять, щоб пародіювати вібрації дощу, навіть струмом у ґрунт фігачать, щоб виманити безхребетних на наживку. Нещасним мешканцям підземелля, на жаль, нічого не залишається, окрім як попастися на хитрощі сапієнсів.
Джерело: ukr.media
