“Живемо разом ми близько 4 років. Двоє дітей у нас, старшому – 3 роки, молодшій – рік. Спочатку все було райдужно, мужик рукастий – робив удома меблі сам, все полагодив у моїй хрущовці. Купив старі жигулі, довів до пуття, скрізь мене возив – на природу, у магазин. Наполягав, що сім'ю хоче і дітей.
Я ним захоплювалася, хоч і не скажу, що закохалася. До цього в мене було моторошне затяжне нещасливе кохання, а він повернув мене до життя. І мені страшенно хотілося сім'ю та дітей.
Зараз у нас так: його обов'язки – відвезти старшого до садка вранці та забрати, якщо погода погана (інакше я його пішки забираю з молодшою, гуляємо дорогою, до садка кілометра півтора), ще періодично бере дітей до своїх батьків, щоб я могла попрацювати вдома (працюю на півставки). Решта, у тому числі й удома – забити, прикрутити, зібрати – роблю я. Я втомилася, він весь свій вільний час проводить у батька в гаражі, його батьки найближчі і дорогі люди, а я з потребами нашої сім'ї зведена до рівня знайомої, чиїми інтересами у разі чого можна пожертвувати.
Свихнусь скоро, а поскаржитися нема кому. Мене батьки виховали так, що сміття з хати – ні-ні. І батькам погано говорити про чоловіка – не можна, це назавжди зіпсує їхні стосунки. Та мені й батьків шкода засмучувати – чим вони допоможуть?
Що робити: розлучитися зараз страшно, достукатися до чоловіка не можу (він вважає себе найкращим у світі чоловіком, а я заїлася)… Вирішила налаштуватися на байдужість до нього, нічого не чекати, ні на що не сподіватися, це так важко. І питання «Що робити» так і висить з мене, а руки вже опускаються». (Питання психологу).
Передбачити, чи зміниться чоловік неможливо. Піти зараз складно через низку причин. Єдине, що можна стверджувати з повною впевненістю, то це те, що не варто опускати руки прямо зараз. Людині властиві надії та прагнення. Коли відбувається щось, що значно обмежує цей рух, людина спочатку переживає стрес, а потім починає згасати.
З Ваших постів у мене виникло відчуття, що для Вас сім'я багато значить і з сім'єю пов'язані були великі плани, або навіть амбіції. Тому я пропоную не поміщати себе спеціально у ситуацію безнадійності. Ось тільки уявіть, як Ви собі кажете: «Все, треба змиритися з тим, що в мене не буде сім'ї такої, як я хотіла, від чоловіка ніколи не буде ні допомоги, ні підтримки, я завжди і в усьому повинна розраховувати тільки на себе…» Погодьтеся, це досить похмура перспектива, безрадісна і безвихідна, в якій немає місця розвитку, рухається. Тому я пропоную розглядати існуючий стан справ як тимчасовий. Наприклад, до того моменту, як молодший потрапить у садок, а Ви зможете обертатись не лише на сімейній орбіті.
Отже, у Вас є рік-півтора до того моменту, коли потрібно приймати остаточне рішення. Зараз категоричне рішення, звичайно, прийняти також можна, але воно коштуватиме велику кількість крові. Тож не варто. Давайте подумаємо, що за цей час до години «Х» можна зробити яку сенсову наповненість надати цьому часу.
По-перше, це безумовно час безцінних вкладень у розвиток дітей. Кожне лагідне слово, сказане дітям зараз, принесе безумовні дивіденди в майбутньому, користь кожної прочитаної казки неоціненна. Мені дуже подобається висловлювання М.Є. Литвака про час декрету: це час, коли кожна жінка може освоїти чудову та затребувану спеціальність – вихователь, якщо, звичайно, має до цього бажання та схильність. Ви і так майже стовідсотково займаєтеся дітьми, якщо хоча б у своїх очах надати цьому високу цінність і значущість – багато справ стане легшим і приємнішим.
Наприклад, займаючись наведенням чистоти будинку, Ви не тільки робите чистіше будинок, але й особистим прикладом сприяєте засвоєнню дітьми поняття порядку, розвиваєте їх та адаптуєте до дійсності.
По-друге, Ви продовжуєте працювати, нехай на півставки, отже, у будь-якому випадку з професійної обойми не випадаєте. Давайте подумаємо, що можна робити зараз для Вашої професійної реалізації в домашніх умовах. Напевно, це може бути читання додаткової літератури, хоча б півгодини на день. У масштабах дня небагато, але в рамках запланованих нами півтора року серйозний обсяг роботи виходить.
По-третє, є чималий запас часу, в масштабах тривалості вашого сімейного життя – майже третина, за яку багато чого може змінитися. Наприклад, чоловік може змінити свої пріоритети. Не виключений і такий варіант, що зараз чоловік вважає, що Ви залежні від нього, зацікавлені в ньому та обмежуєте його своїми проханнями та вимогами брати участь у житті сім'ї, а коли чоловік побачить, що Ви зайняті цікавою та осмисленою для себе справою, може переглянути своє ставлення до того, що відбувається.
Таким чином, важливо кожен момент життя відчувати осмисленим. Сенс є у всьому, що відбувається, важливо знайти його і зробити явним і наочним для себе. Байдужість, схлопування надій, бажань та амбіцій веде від проживання до доживання, зниження життєвого тонусу та втоми. Адже всього цього можна уникнути!
