Я працюю у дитячій поліклініці, і до мене часто приходять батьки з дітьми шкільного віку. Чи не найчастіша причина звернення до психолога виражається в одній і тій самій фразі: «Розумієте, він зовсім не хоче вчитися!»
(Цитата з форуму)
«Школа» в перекладі з грецької означає «дозвілля», тобто приємне проведення часу. Люди збиралися, спілкувалися, музикували, танцювали, читали, розповідали одна одній різні історії, програвали театральні сценки тощо. Люди гуляли і, беручи участь у загальних обговореннях, розвивалися. Це було не стільки навчання, скільки виховання людини, формування її як особистості.
В наш час поняття школи зовсім спотворилося. Цей процес почався близько двохсот років тому в епоху промислових революцій і остаточно оформився на початку ХХ століття, коли з'явився так званий потоковий або конвеєрний метод Генрі Форда. Виробництва були потрібні робітники, які були б здатні доповнювати або навіть замінювати машини, керувати ними. Це добре ілюструє герой Чарлі Чапліна, котрий у фільмі «Нові часи» закручує гайки на заводі.
Робітникам треба було навчати мінімальної грамоти. Так було створено сучасну школу, де процес навчання відбувається так: у класі сидить тридцять – п'ятдесят осіб, вчителі їм викладають, учні займаються, складають іспити. Одні – закінчують школу, приходять – інші, які теж навчаються, складають іспити – все повторюється рік у рік. Для того щоб забезпечити безперебійну роботу державної машини, керівникам потрібні були солдати, робітники та колгоспники. І це було успішно здійснено.
Але зараз особистісний та егоїстичний розвиток людини досяг такого рівня, що колишні методи вже не працюють. Тому криза охоплює як сферу економіки та фінансів, а й науки, мистецтв, та інших сфер діяльності. А причина полягає в тому, що, починаючи зі школи, ми старанно пригнічуємо в дитині «людину», перетворюючи її на механізм.
За останні 200 років наш егоїзм так виріс, що людина не може миритися з цим станом. Сучасна дитина не може підкорятися казарменній системі, не в змозі висидіти під час уроків. І, звичайно, сьогоднішня система освіти та виховання потребує великих змін.
Батьки повинні зрозуміти, що сучасна система освіти калечить наших дітей, і більше – наших онуків. Нам необхідно виправити лише одне покоління, і тоді всі наступні покоління вже народжуватимуться виправленими.
Школа має сприяти розвитку у дитині креативності, творчості, фантазії. І зовсім неважливо, як він складатиме іспити. Більше того, іспитів, у сучасному розумінні, не має бути взагалі. Ми повинні навчати дітей мислити, відчувати і вільно висловлювати свої думки та почуття.
Під час навчання дитина не може і не повинна сидіти на одному місці, вона повинна рухатися. На заняттях у школі всі мають бути рівними – і вчитель, і учні. Через довірчі бесіди у колі рівних діти отримуватимуть знання з різних предметів. А через екскурсії, походи на підприємства та музеї познайомляться з життям. І зовсім не має значення, що один – розумніший, інший – дурніший, один запам'ятовує добре, інший – погано, у одного є прагнення до точних наук, у іншого – до гуманітарних. Сучасна школа намагається якось враховувати цю різницю у розвитку дітей, але замало. Часто школа пригнічує та принижує особу дитини порочними методами навчання. Так далі продовжуватися не може.
