Дрозд – птах неоднозначний з погляду символіки. Ця рухлива і цікава перната є героєм і дитячих казок, і ліричних віршів, і — з іншого боку — темних легенд.
По фэн-шую дрізд є символом довголіття і міцного духу. У християнстві ж, навпаки, образ чорного дрозда часто постає диявол. Споконвіку чорний дрізд асоціюється з чимось містичним. Тому побачити дрозда чорного кольору – це досить грізне знамення.
Незважаючи на негативне ставлення до дрозду з погляду містицизму, у багатьох європейських культурах цей птах досить позитивний. Так, французи вважають, що чорний дрізд приносить щастя. У німецькій культурі вважається, що дрізд, який знаходиться у будинку, захищає від грози. Побачити дрозда – загалом гарна прикмета. Тому у німців прийнято підгодовувати дроздів узимку, насипаючи їм корм.
Згадуються дрозди й у літературі, причому символізують різне. Найчастіше, звичайно, дрізд — це символ винахідливості, кмітливості. У братів Грімм є казка «Король Дроздобород» (його борода була довгою і вузькою, тож нагадувала дзьоб дрозда). Король постає в ролі молодої людини, красивої, розумної та кмітливої.
У деяких європейських дитячих казках чорний дрізд — це символ вірного друга, котрий любить сім'янина. У російських народних казках образ дрозда який завжди однаковий. У казці «Дрозд Єремійович» дрізд показаний як добрий і простодушний птах, але через свою простодушність недалекий, не дуже розумний. Однак у казці «Лиса і дрізд» цей птах — уже символ кмітливості (дрід виявляється навіть хитрішим за традиційно хитру лисицю). Дрозд білобровик
Езоп, байкар з Стародавньої Греції, описував дрозда у своїх байках. Так, дрізд у нього — страшний ненажера, який потрапив у тенета птахолова, тому що віддав перевагу ягодам з лісу смачній мирті, що вирощується людиною. Езоп спрямовував свою сатиру проти людини розбещеної та сластолюбної. У байці вчинки дрозда розглядаються як негативний приклад, що говорить про помилкові пріоритети, за які доводиться дорого платити.
У поетиці дрізд часто є символом чогось, що йде, зловісного. Наприклад, у поезії видатного австрійського імпресіоніста Георга Тракля дрізд часто постає як образ туги, смерті та швидкого кінця: «Еліс, якщо в чорному лісі кричить дрізд, / він кричить про твій захід сонця» («До хлопця Елісу»).
Інакше сприймає дрозда американська література. Наприклад, поет Уоллес Стівенс у своєму вірші «13 способів бачити чорного дрозда» показує цього птаха як вільну, що з легкістю переміщається у просторі і навіть часу. Тобто тут дрозд — скоріше символ свободи, а може, й самої поезії та поета загалом.
Максим Горький називав дрозда безтурботним і чепурним і порівнював його з такими ж безтурботними та розслабленими неаполітанцями («Казки про Італію»). Мандрівний дрізд
Ви чули, як співають дрозди? Докладно описав спів дроздів, як і їх спосіб життя, образ і поведінку, З. Аксаков у «Записках збройового мисливця Оренбурзької губернії». Дрозд показаний письменником як веселий, живий і бадьорий птах.
Згадується дрізд і у фразеології. Наприклад, “дати дрозда” означає напасти, обрушитися на когось, “кинутися чортом”. На злодійському жаргоні цей вислів означає «накурити».
Дрозд — рухливий і тямущий птах, образ якого часто з'являється у літературі. Згадуються дрозди і релігійних текстах, і езотериці.
