Про життя так званих «моржів» написано чимало статей. Ось тільки бракує публікацій із циклу «випробувано на собі». Здебільшого журналіст приходить до ополонки, дивиться на дядечків, що заіндевіли, пустують у крижаній воді, після чого розмовляє з ними в теплому будиночку, попиваючи чайок з термоса. Думаю, що цей недолік у вітчизняних ЗМІ потрібно виправити.
Поштовх у спину
Отже, я і є той самий «відморозок», який кожен божий день, рано рано, встає з теплого ліжка і йде плескатися в ополонці на Волзі, незалежно від погоди. Скажу чесно – я, як і більшість «моржів», приступив до цієї процедури, що зовні шокує, не від хорошого життя. Хвороби загнали. Прогресуюча гіпертонія, що змушувала щовечора з'їдати жменю вельми шкідливих «колес», зовсім не тішила. Щомісяця, суворо за графіком, «відстібалася» спина. Вона також вимагала ліків – шкідливих та дорогих. Інакше в жодну не хотіла працювати. Тонус організму був зниженим – нічого не хотілося робити, завжди не було сил. Загалом «букет» у мене був ще той.
Якось так вийшло, що один знайомий порадив мені змінити спосіб життя – хоча б почати бігати вранці. Йому вторив один добрий лікар, який, хоч як це дивно, ненавидів прописувати таблетки. Я зрозумів, що проводжу день перед комп'ютером на роботі, а вечір – удома на дивані. І наважився поламати цю хибну практику. Якось так само вийшло, що під час однієї з пробіжок, у другій половині вересня, я опинився біля клубу зимового загартовування «Нептун»…
Вересень
Не можна сказати, що вода була дуже холодною, але бадьорила добре. Поплававши в ній двадцять хвилин, я відчув, що тіло почало горіти. Це дуже приємне почуття. Поліпшується кровообіг, відчуваєш ейфорію, захоплення. Подивившись яскравим фарбам навколишнього світу, я продовжив пробіжку. Ейфорія пройшла хвилин за десять, а ось бадьорість залишилася на цілий день.
Так я почав ходити сюди щодня, поступово знайомлячись з адептами холодної води. В принципі, вони ділилися на тих, хто є членами клубу «Нептун», і на «дикунів», які перевдягаються не в симпатичному будиночку з червоної цегли, а просто біля драбин, що ведуть до води. Добре, що на стіні є чимало цвяхів, куди можна повісити одяг.
Скажу дивовижну для багатьох річ – жодних сезонів моржі не відкривають. Втім, як і не закривають. Купаються цілий рік, щоправда, влітку багато хто плаває дуже довго, щоб хоч трохи охолонути. Дехто в спеку їздить у «психушку» – на території клініки святої Софії є крижана купіль, доступна будь-кому. Пам'ятаю, як я здивувався, коли нормальний на вигляд чоловік розколовся, що він «все літо провів у психлікарні». Невдовзі з'ясувалося, що він купався, а не лежав у палаті, оббитій м'якою повстю…
Отже, весь вересень вода була помірковано прохолодною, а погода – сонячною та приємною. Щоправда, в інші дні звідкись наносило течією чи вітром усяку погань – мильну піну, каламут, сміття. Але буквально за кілька годин вода очищалася.
Виявилося, що мої колеги – чудові люди. Вони завжди бадьорий вигляд, філософський погляд життя. Воно і зрозуміло – як правило, вони пережили безліч хвороб, що вже саме по собі робить людину мудрішою. Та й у ополонку не кожен зайде. Тому можна вважати, що у ротонди збирається не лише клуб зимового загартовування, а й клуб за інтересами.
Жовтень
У жовтні вода стала холоднішою, а дні – похмурішою. Але за щоденних «тренінгів» це зниження переноситься добре. Досвідчені «моржі» посміюються, дивлячись на те, як я повищую, поринаючи у воду. Один із них промовляє:
– Чим вода холодніша, тим вона цілющою. Нині вона тепленька. А ось взимку, коли добрий «мінус», особливо класно заходити вдруге. Описати ці відчуття важко. Хтось із наших сказав дуже точну фразу: крижаний окріп.
Від цих слів я їду. Важко повірити, що зможу «піти в зиму» і все-таки порину колись у цей «окріп».
До речі, “моржі” бувають різні. Інший заходить у воду з матюком, а хтось хреститься. Дехто приходить цілими сім'ями. Як не дивно, жінок більше ніж чоловіків. Один із побратимів пояснює мені:
– Вони ж більше за своє здоров'я дбають, ніж ми. Моржування зцілює будь-які жіночі болячки. Плюс шкіра від нього гарна.
Що правда, то правда – целюліту немає навіть у літніх жінок. Їхнім фігурам позаздрять і молоді дівчата.
Один “монстр вітчизняного моржування”, Олександр, плаває по п'ятсот метрів. Найменший заплив його «не вставляє».
Смішно, але тиск мене перестав турбувати. Взагалі не п'ю пігулок. Спина теж не болить, а бадьорість переповнює.
До речі, у жовтні так сильно скинули воду на ГЕС, що «моржі» змушені йти камінням метрів десять – по коліно. Приємного мало. Тривожимося, що так буде й узимку.
Листопад
Проте навіть під час такого плавного входження в зимовий сезон є складний психологічний момент. Коли різко холодніє і вода за одну ніч стає крижаною. Я зміг себе перебороти, зрештою отримав ейфорію третього ступеня. Так я пізнав на собі, що проблеми – лише у нашій голові.
Багато хто турбується – як же виходити з води, це жахливо холодно. Заявляю з усією відповідальністю: почуття, яке відчуваєш після виходу із води, важко назвати холодом. Реально – наче окропом обдали. Шкіру коле «голочками», кров вирує. Пробігся трохи, потупав ногами, помахав руками, поплескав себе долонями – і за п'ять хвилин усе пройшло. Залишилась одна радість. Яка, між іншим, довгограюча.
…Вода таки прибула – і настало в нас щастя. Добре спускатися зі сходів і відразу плисти, а не шкутильгати по підводних вибоїнах.
Я переконався в тому, що є «відморозки» гірші за мене. Увечері після роботи прийшов до ротонди – вирувала буря такої сили, що хвилі перехльостували через край. Спустився обмерзлими сходами, мене обкотило хвилею, але плавати я не став – грати в «папанинців на крижині» зовсім не хотілося. Наступного дня з'ясувалося, що один із колег теж купався під час цієї бурі, причому не побоявся зануритися.
8 листопада випав сніг. Ходити по сніжку виявилося дуже приємно. Поки він рихлий, ноги обпалює не надто сильно. «Колеги» після купання ще й розтираються снігом, хтось взагалі валяється в кучугурах. Я поки що не ризикую. Та й взагалі – стає все очевиднішим, що кожна людина індивідуальна. Хтось плаває стометрівку, інший поринає один раз на два дні – і йому достатньо. Кожен робить те, що йому хочеться інтуїтивно. І тут не може бути жодних правил, окрім своїх власних. Особисто завжди роблю пробіжку перед запливом, потім зарядку. Роздягнувшись біля драбинки, гарненько розминаюсь. Тіло при цьому трохи остигає, і мені легше заходити у воду.
У другій половині листопада почалися сильні морози. Мокру голову після купання «схоплює» льодом. Але це страшно лише зовні. Мені не холодно – ейфорія покриває всі витрати цього шокуючого процесу. Багато жінок не пірнають з головою, при цьому досвідчені «моржі» лаються:
– Що це за купання? Одна назва! Ніякого задоволення…
І це правда – коли занурюєшся з головою, втома та стрес знімає моментально. Вилазиш, як наново народжений.
19 листопада з'явився легкий льодок. Про нього можна порізатись. У воді плавають окремі крижинки, але воду ще не скувало панциром.
Незабаром крига «встала». Але ополонка поки рубати неможливо – на тонкий льодок не можна встати. Тому доводиться ламати цю плівку руками, як криголам «Ленін». Перехожі дивляться на нас як на кінчених людей – мало того, що в таку морозяку лізуть у воду, так ще й кригу кричать.
Грудень
Лід став товстим, щоранку члени клубу оновлюють досить довгу ополонку – 12,5 метрів. Вісім разів проплив – вважай, олімпійську стометрівку зробив. Мене ледве вистачає на один заплив – назад я гребу дуже швидко, розмірковуючи про сумну долю пасажирів «Титаніка».
Мені здається, що сцена прощання Джека з Розою насправді була б досить короткою і не такою гарною. Лео не зміг би наговорити стільки добрих слів своєї коханої, а просто б тихо сказав «Буль!» і пішов на дно. Втім, завсідники, які купаються по 30-40 років, зі мною не згодні. Вони вважають, що людину вбиває страх. У клубі є люди, здатні пробути у крижаній воді сорок хвилин і більше. А в історії моржування є ще більш вражаючі рекорди, досягнуті без особливої шкоди здоров'ю.
До речі, «бувалі» оцінили регулярність моїх походів до ополонки, після чого негласно прийняли до своєї спільноти. Вони почали розповідати такі цікаві історії лікування, що можна було сідати і писати докторську дисертацію.
Я зрозумів, що лікарі, як правило, негативно ставляться до моржування. Ну чи, принаймні, обережно. Тим часом 70-річні дідусі, які хвацько пірнають у ополонку, є, на мій погляд, найкращим доказом ефективності такого лікування. Один мій «колега», 73 років від народження, далекого 1977 року настільки важко захворів на радикуліт, що продовжував лікарняний знову і знову. Хвороба загрожувала перейти в інвалідність, у результаті нещасний ледве приповз до Волги. Вже за тиждень хвороба відступила. А сьогодні ця людина виглядає краще за багатьох молодих.
Інший чоловік позбавляється тут екземи, яка фактично невиліковна офіційною медициною. Я сам бачив, як ця хвороба відступає і очищається шкіра.
Жінка вилікувала тут важкий гайморит, який загрожував операцією – лікар не повірив своїм очам.
Рятуються люди і від тяжких наслідків інфарктів та інсультів. Багато хто з тих, хто раніше ледве повзав, сьогодні після купання качають прес на свіжому повітрі. Я стою і заздрю – поки що не ризикую з важкими навантаженнями. Звичайно, кожен слухає свій організм і співвідносить навантаження зі своїми можливостями. Головне – це регулярність.
До речі, я бачив двічі, як люди починали купатися посеред зими, без особливої підготовки – хвороби допекли. І продовжують досі. Але все ж таки можна попередньо обливати будинки холодною водою з відра – так легше заходитиме. Цікаво, що багато хто з тих, хто прийшов перший раз, виходить із води чи не зі сміхом. Реальність виявилася для них не такою страшною, як вони собі уявляли.
Забавно, але я на собі випробував, що ополонка краще за анальгін і всі антигрипозні засоби. Кілька разів, коли я відчував хворобу, що насувається, досвідчені купальники радили перебороти себе і йти на ополонку. Я так і вчинив. Хвороба втекла.
Якось після стоматологічних процедур довго хворів зуб. Випив знеболювальне – відпустило годин на п'ять. Потім знову довелося пити. І знову. Набридло – пішов і занурився. Все як рукою зняло.
Заліз в Інтернет і став з'ясовувати, що ж такого особливого відбувається у нас усередині під час занурення у крижану воду. Виявилося, що в кров виділяється адреналін, гормони задоволення ендорфіни та багато інших корисних речовин, які омолоджують клітини, прискорюють регенерацію та перешкоджають запальним процесам. А посилений кровотік очищає внутрішні органи від солей важких металів, пестицидів та іншої погані, що накопичилася за багато років.
Січень
Під час свят по набережній стало тинятися безліч роззяв. У результаті вся ополонка усіяна банками та пляшками. Що за кайф жбурляти все це у воду, коли поряд урни? У кутку, де переодягаються «моржі», постійно хтось мочиться. Дивно, але всі ці люди сприймають вулицю як чуже. У своїй квартирі, я впевнений, вони порошинки з підлоги здувають. Тривожний симптом – можна сказати, дзвіночок для всіх можновладців в Росії. Народ не відчуває, що ця земля – його. Вона чужа, належить ворогам, і тут можна ворожити. Хоча, можливо, у всьому виною постійна алкогольна інтоксикація, що робить із людини худоби.
Перехожі часто зупиняються і дивляться, як ми купаємося. Чесно кажучи, це трохи напружує – ніби хтось підглядає за гігієнічними процедурами. Але подітися нема куди – якщо чесно, я й сам раніше дивився на «чудиків».
Цікаво, але справджується все те, про що мене попереджали. При довгому та регулярному купанні починає відбуватися санація, або, якщо російською, очищення організму. У когось це проявляється у затяжному сильному нежиті, посиленні кашлю та інших принад. У мене спочатку почали боліти ноги в районі литок, потім захворіло горло, чого давно не відбувалося. Головне – перетерпіти всі ці тимчасові «побочки», якщо, звісно, хочете дійти здоров'я.
Неприємні відчуття турбували мене близько місяця і безповоротно пішли. До речі, ризик захворіти на простудні захворювання у «моржа» знижується в 60 разів. Хороша цифра, чи не так?
