Коливання апетиту рідко залежать від настрою, зміни сезону або інших побічних факторів (тільки як поодинокий випадок, якщо переїв за вечерею і не хочеться снідати). За такими змінами стоять складні нейроендокринні механізми – від гормонів та роботи ШКТ до реакції на стрес.
Апетит – не просто бажання поїсти, а точний індикатор стану організму. Його регулюють відразу кілька систем: нервова, ендокринна та травна. Коли баланс порушується, тіло може “вимкнути” почуття голоду або, навпаки, посилити його. Наприклад, гормональні коливання, розлади сну та порушення метаболізму часто проявляються зміною апетиту.
Ендокринна система та гормони апетиту
Голод починається з роботи гормонів, які подають сигнали до мозку. Лептин, що виробляється жировою тканиною, повідомляє мозку про насичення, а грелін, навпаки, стимулює почуття голоду. Коли ці сигнали порушуються – наприклад, при інсулінорезистентності, коливаннях щитовидних гормонів чи хронічному стресі, – апетит виходить з-під контролю.
Дефіцит лептину пов'язаний із постійним почуттям голоду, а гіпертиреоз (гіперфункція щитовидної залози) – з посиленням апетиту при одночасному втраті ваги. Гіпотиреоз (стан, при якому гормонів щитовидної залози недостатньо), навпаки, може знижувати бажання їсти та викликати сонливість, почуття холоду та апатію.
ШКТ та вісь “кишечник-мозок”
Шлунково-кишковий тракт – активний учасник регуляції апетиту. Він виробляє десятки гормонів, які впливають на центри голоду у мозку.
При гастриті, уповільненому випорожненні кишечника або порушення мікробіоти апетит часто знижується: їжа перетравлюється повільно, з'являються тяжкість і відраза до їжі.
Надлишок простих вуглеводів у раціоні та коливання цукру в крові, навпаки, можуть провокувати почуття постійного голоду. Це замкнене коло: чим більше швидких вуглеводів, тим сильніше коливання глюкози і тим вищий апетит.
Про зв'язок кишечника та мозку останнім часом говорять все частіше. Якщо порушена мікрофлора, знижується вироблення нейромедіаторів. Особливо це стосується гормону серотоніну, 90% якого виробляється саме у кишечнику. В результаті можуть з'явитися апатія, тривожність та відчуття туману в голові, через який складно зосередитися.
Нервова система та стрес
Гіпоталамус – невелика область у проміжному мозку, яка регулює основні процеси в організмі, реагує не тільки на фізичні, а й на емоційні сигнали. Під час стресу мозок виділяє кортизол, який в одних людей пригнічує апетит, а в інших навпаки стимулює його.
Хронічний стрес пов'язаний з підвищеним споживанням калорій та схильністю до “комфортної” їжі з високим вмістом жирів та цукру. У цьому гострі стресові стану, навпаки, можуть тимчасово знижувати апетит з допомогою викиду адреналіну.
Якщо зміна харчової поведінки супроводжується порушенням сну та дратівливістю, варто оцінити рівень стресу та якість відпочинку, перш ніж шукати проблему у шлунку.
Метаболізм та енергетичний баланс
З віком швидкість обміну речовин знижується природним чином, а разом із нею змінюється і сприйняття голоду. Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, рідше хочуть їсти вранці, але відчувають гостре почуття голоду вечорами – це реакція на порушення циркадних ритмів та рівень глюкози.
Метаболічні збої – від анемії та дефіциту вітаміну D до порушень обміну заліза чи магнію – також впливають на апетит. Мозок сприймає енергетичний дефіцит як сигнал тривоги і може посилювати голод, або, навпаки, “відключати” його, економлячи ресурси.
Коли варто пройти обстеження
Апетит не просто звичка, а біологічний барометр: коли він збивається, тіло показує, що десь порушено баланс. Якщо знайшли один чи більше пунктів зі списку, варто звернутися до фахівців. Ендокринолог перевірить рівень гормонів щитовидної залози, лептину, греліну та інсуліну; гастроентеролог – стан шлунка та кишечника; терапевт – рівень заліза, вітаміну D та глюкози.
- Якщо зміна апетиту зберігається більше 2-3 тижнів.
- Ви різко набираєте чи втрачаєте вагу.
- Відчуваєте втому, апатію.
- Порушено сон.
- Виникла тахікардія.
Источник: kleo.ru
