Тему статті мені підказало обговорення на одному форумі. Форум не медичний, проте поради сипалися з усіх боків – радили способи лікування та лікарів. І багато хто ділився своїм досвідом лікування болю в спині. І я, не будучи медиком, просто спробую поділитися власним досвідом… ні, не самого лікування, а, як більшість форумчан, пошуків такого.
Болі в попереку знайомі мені років із двадцяти. Гострі напади радикуліту (імовірно грижа диска) – приблизно з тридцяти. Сприймалися вони досить філософськи, та й траплялися нечасто. Раз, максимум два на рік. Лікування полягало в парі тижнів на лікарняному, протизапальних та зігрівальних засобах. І теоретично, у спокої, якого я ніколи не дотримувався. Толком із гострим болем не посуваєшся, але що можливо… Думаю, це й допомагало досить швидко відновлюватися. Посильні тренування зменшували біль, і наступного дня гірше не ставало.
А надмірний спокій… Вранці встаєш насилу, змусиш себе трохи рухатися – зменшуються біль та скутість. До речі, так було і за травм суглобів. Та й причини більшості травм суглобів та болів у спині – одні й ті самі. Але про це згодом.
Більшості «споживачів лікування» лікарі рекомендували:
– уникати охолодження;
– спокій у положенні лежачи;
– Протизапальні засоби;
– місцеві знеболювальні;
– Зігрівальні мазі;
– фізіотерапія;
– Масаж;
– ЛФК;
– Ортопедичний пояс.
На думку більшості, все це не надто ефективно. Найчастіше – просто неефективно… Звичайно, крім критики «невропатологів з поліклінік», форумчани рекомендують і альтернативні методи, і альтернативних медиків.
Кілька років тому мій родич зліг із сильним болем у попереку. Після невдалого «лікування» у поліклініці ми теж шукали альтернативу. Читали відгуки та рекомендації. «Болі в спині» лікують багато хто, тільки вибирай! Проблема ускладнювалася кількома чинниками:
Необхідністю зняти гострий біль (ефект давали тільки ін'єкції знеболювальних), сил терпіти який вже не було. Саме цього не обіцяли… І просто не бралися, рекомендуючи дочекатися зменшення болю.
Судячи і за словами самих лікарів, і за відгуками пацієнтів, хоч якоїсь впевненості в ефективності лікування не могло бути в принципі.
Найчастіше безопераційне лікування поєднує фізіотерапію та ЛФК. Стандарт – близько 15 сеансів. При неефективності – повторний курс і далі.
Завжди лікування тривале, не таке дешеве, оплати за результатом немає. Можна зрозуміти лікаря, який не бажає витрачати час і сили задарма. Але зрозумійте пацієнта! На діло грошей не шкода. Але ми не такі багаті, щоб платити серйозну суму, не отримуючи нічого! А ймовірність, сплативши досить тривале лікування, опинитися перед необхідністю шукати іншого лікаря дуже велика. Нагадаю: головною проблемою тоді був гострий біль. Звичайно, що знімається ін'єкціями – але пролежавши пластом два тижні, ми ризикували пробути на не дуже корисних знеболюючих ще невизначений час. Уколу вистачало на кілька годин.
Щоб не помилитися, мимоволі довелося розумітися на методах лікування. Картина склалася невтішна та загадкова!
Лікувати пропонували не просто різними, а часто протилежними методами. Умовно кажучи, одні лікують теплом, інші холодом (до речі, це не тільки аналогія, термопроцедури насправді використовують). І з рівною часткою ефективності: тих, хто отримав і не отримали полегшення, приблизно порівну. Плюс деякий відсоток тих, чий стан погіршився. Це співвідношення приблизно однаково для різних медичних центрів, що успішно працюють за «авторськими методиками».
А ще не було загальноприйнятої концепції лікування! Хоча начебто існує більш-менш єдиний погляд на причини та механізми виникнення «болів у спині» взагалі і гриж міжхребцевих дисків зокрема. А ось як лікувати…
Вище я перераховував методи, рекомендовані «офіційними» лікарями. Моєму родичу (діагноз: грижа диска в поперековому відділі) полегшення вони не принесли жодного. Жодної альтернативи нам не запропонували. До речі, у родича таке трапилося вперше, а в мене радикуліт загострювався приблизно раз на рік. Щоправда, не так. Лікування те саме: спокій, мазі, що зігрівають і протизапальні, фізіотерапія. З тим самим ефектом…
Альтернативою було «радикальне» оперативне лікування. Але… Завдяки давньому захопленню спортом ми були трохи в курсі наслідків подібного лікування. І всерйоз його не розглядали, залишаючи на крайній випадок.
Найчастіше рекомендований масаж ефекту не давав. Ставлення до мануальної терапії було настороженим, та й ніхто не брався за пацієнта з гострим болем. Зрештою, сумлінно «пролікувавшись» два тижні, ми звернулися саме до мануальника. Вибір все одно був невеликий. Насамперед був потрібний лікар, який бере пацієнтів з гострим болем. Бажано, хто приймає не в протилежній частині Москви, куди ми просто не дісталися б.
Нам пощастило. Звісно, ми постаралися отримати максимум інформації. Опис методу було в Мережі, а гострий біль терапевт обіцяв спробувати, з великою ймовірністю, зняти. На наше зауваження, що ніхто і не береться працювати в період загострення, було сказано, що ще за кілька тижнів біль напевно пройде сам. А тоді і без лікарів можна буде обійтись!
На щастя, лікар адекватно оцінив свої сили. На перший сеанс нас привезли, до кабінету пацієнт входив з моєю допомогою, на одній нозі (на другу неможливо було наступити через ураження сідничного нерва). Додому ми важко, але їхали на трамваї… А на наступний сеанс через два тижні дісталися накульгуючи, але без особливого дискомфорту. Ще через два тижні – легка кульгавість та третій сеанс, «для закріплення». Лікування доповнив короткий комплекс вправ.
До речі, ЛФК наказала ще районний невролог. І непогано тренований пацієнт за тридцять опинився в групі, що складається в основному з дам… старшого віку, з різними проблемами. Все робили одне й те саме, лікарка ж вимагала обов'язкового відвідування занять. Це від людини, яка пересувалась по квартирі насилу і кричачи від болю! Жодних індивідуальних рекомендацій лікар ЛФК не дала. Терпіння вистачило на тиждень.
А ось моя віра в силу фізкультури знайшла підтвердження, коли зовсім інша людина за пару тижнів занять допомогла мені позбутися хронічного, багаторічного болю в попереку. Але про це іншим разом…
