Психологи все частіше звертають увагу на стійкий зв'язок між стилем виховання у батьківській сім'ї та моделлю поведінки людини у її власних відносинах.
Паттерни спілкування, засвоєні у дитинстві, несвідомо відтворюються у дорослому житті.
Людина, яка виросла в атмосфері постійних конфліктів та сварок, може сприймати такий формат спілкування як єдину можливу норму. Його власні стосунки наповнюються аналогічними сценаріями з'ясування стосунків навіть без об'єктивних причин для сварки.
Якщо батьки не демонстрували здорових способів вирішення розбіжностей, їхня дитина, ставши дорослою, часто не має цієї навички, повідомляє кореспондент Белновости. Він або уникає конфліктів до останнього, або стимулює їх, не вміючи вести конструктивний діалог.
Завищені очікування та критика з боку батьків формують у людини низьку самооцінку та підвищену потребу у схваленні. У партнерських відносинах це може виявлятися як ревнощі, уразливість або постійні спроби домогтися підтвердження своєї значущості.
Протилежна ситуація – гіперопіка – позбавляє людину самостійності та вміння нести відповідальність за свої вчинки. У шлюбі такий партнер може перекладати провину за проблеми на іншого, повторюючи дитячу модель поведінки.
Батьки, які використовували дитину як інструмент для вирішення своїх подружніх конфліктів, мимоволі закладають у неї встановлення на маніпуляції. У дорослому віці він може провокувати сварки, щоб досягти бажаного партнера.
Відсутність емоційної близькості та підтримки у батьківській сім'ї вчить людину приховувати свої почуття та не довіряти оточуючим. Це створює бар'єр у його власних відносинах, заважаючи побудувати глибокий та щирий зв'язок.
Неусвідомлене повторення батьківського сценарію — це вирок, лише точка відліку до роботи над собою. Усвідомлення цих механізмів є першим та найважливішим кроком до зміни деструктивних моделей поведінки.
Психотерапія допомагає розірвати порочне коло, навчитися новим, здоровим способам комунікації та емоційного регулювання. Розуміння коренів проблеми дозволяє відокремити свої справжні почуття та потреби від нав'язаних сімейних установок.
Відповідальність за якість своїх дорослих стосунків людина несе самостійно, але витоки багатьох проблем справді криються у дитячому досвіді.
Робота з цим досвідом дає можливість будувати стосунки, що ґрунтуються на повазі та взаєморозумінні, а не на відтворенні старих образ.
Визнання впливу батьків не знімає відповідальності з самої людини, а дає ключ до зміни ситуації. Попередній досвід можна переосмислити і перетворити з джерела проблем на ресурс для особистісного зростання.
Читайте також
- Як пережити кризу 7 років у шлюбі: практичний посібник для збереження сім'ї
- Що не можна говорити чоловікові: список табу, який врятує тисячі шлюбів
