На дитячому майданчику розгорається драма: ваша дитина не хоче віддавати іграшку. Інші батьки дивляться осудливо, а ви почуваєтеся винним.
Але психологи все частіше кажуть: змушувати ділитися — отже, вчити дитину ігнорувати свої межі. А це прямий шлях до тривожності та невпевненості, повідомляє кореспондент Біловини.
Дослідження Університету Вірджинії показало, що діти, яких регулярно змушують ділитися, найгірше розпізнають власні бажання. Вони частіше поступаються під тиском і рідше кажуть «ні».
Психолог Лілія Шувалова наголошує: щедрість має бути добровільною. Якщо дитина ділиться зі страху чи сорому — це доброта, а придушення.
У ранньому віці діти сприймають речі як продовження себе. Віддати іграшку — все одно, що віддати частину себе, і це викликає протест.
Коли дорослий ігнорує цей протест, він навчає дитину, що її почуття не важливі. Це формує модель поведінки, в якій «бути гарною» означає забути про себе.
Психологи називають це порушенням особистих кордонів. І такі діти у дорослому віці найчастіше стають жертвами маніпуляцій.
Якщо дитина вміє говорити «ні», вона захищена. Він знає, що його думка має значення і не боїться відстоювати її.
Щедрість – це навичка, а не обов'язок. Він формується через спостереження, а чи не через примус.
Коли дитина бачить, що дорослі діляться добровільно, вона переймає модель. Але якщо його примушують, він вчиться боятися відмови.
Важливо розрізняти прохання та тиск. “Ти можеш поділитися, якщо хочеш” – це одне, а “Поділись, інакше ти жадібна” – зовсім інше.
Психологи радять шанувати відмову. Це не примха, а прояв автономії.
Якщо дитина ділиться – хвалите не за сам факт, а за вибір. Це зміцнює почуття контролю та впевненості.
І так, не варто соромитись за «моє». Це нормальний етап розвитку, а чи не ознака егоїзму.
Здоровий егоїзм – це не жадібність, а здатність сказати “ні” без страху. І він починається із поваги до власних речей.
Коли дитина знає, що її вибір поважають, вона ділиться охочіше. Тому що це його рішення, а чи не обов'язок.
Отже, заборона на примус — це не потурання, а виховання. Виховання людини, яка вміє бути доброю — і вміє бути собою.
Читайте також
- До шкільних їдалень Брестської області прийшли з перевіркою: що виявила прокуратура
- Що втратили сучасні діти, втративши дворову культуру: навички, які не замінити гуртками та гаджетами
