“Мамо, а казка?” – Запитує моя восьмирічна донька вже в ліжку. А я втомилася, мені хочеться відпочити від дітей, від роботи, від читання, зрештою, читання — величезна частина моєї професії. До того ж 8 років – уже серйозний вік, можна й самій почитати. Але все ж таки є щось заспокійливе в читанні вголос, особливо дитині. І читаю їй казку. Або вона мені.
Для дитини таке «сімейне читання» дуже важливе, оскільки це його заповітний час з мамою або з татом. А якщо вам дійсно набридло читати для дитини, то можна попросити дитину почитати вам вголос. Це корисно з кількох причин:
Читання вголос розвиває усну мову, тому що дитина чує себе, і можливо навіть слухає, що допомагає запам'ятати, як правильно вимовляти слова, де ставити смислові наголоси і так далі.
Якщо ваша дитина читає вам вголос, у вас є можливість не тільки її виправити, коли вона говорить щось неправильно, але й обговорити прочитане. Таким чином ви розвиваєте критичне мислення дитини, вміння логічно мислити, знаходити в тексті найважливіше та цікаве, що стане в нагоді у старших класах. Та й взагалі добре розуміти написаний текст — дуже важлива навичка практично в будь-якій роботі.
Дослідження показують, що матеріал, прочитаний вголос, набагато краще сприймається читачем. Я завжди прошу моїх студентів читати вголос у класі. Особливо якщо вони щось не розуміють. Скільки разів було, коли студент, прочитавши щось уголос, радісно вигукує: «А! Я зрозумів! — бо прочитав повільніше, вдумливіше, зі розділовими знаками і почув себе. Іноді я прошу свою доньку читати вголос те, що їй задали в школі, поки я мій посуд чи готую вечерю. Читання вголос допомагає їй запам'ятати прочитане та краще підготуватися до уроку.
І ще це може бути просто цікаво: прочитати книгу з кимось разом, не лише з дитиною, а з дорослою, з вашим партнером. Ми з чоловіком якось перечитували «Пригоди Шерлока Холмса», читали один одному по черзі перед сном, намагалися вгадати, хто вбивця. Не завжди вгадували. Ми читали один одному в машині, коли довелося провести кілька годин на дорозі, і на дачі, коли була погана погода. Було цікаво, що було обговорити.
Звичайно, не завжди можна підібрати те, що подобається всім. Не завжди на це є час. А іноді просто хочеться посидіти та почитати мовчки, в тиші. А іноді читати не хочеться зовсім. Але я не намагаюся переконати когось читати лише вголос. Така розвага може швидко набриднути, особливо якщо ви слухаєте чи читаєте те, що вам не дуже цікаво. Але іноді, на мою думку, можна. І навіть треба.
Для моїх дітей читання перед сном це святе. Це дає їм можливість заспокоїтись (та й мені теж). А от якщо ще сісти в крісло-гойдалку… Усі турботи (багато, принаймні) якщо не відпадають, то вже точно відходять на другий, а може, і на третій план. До того ж я зайнята вдень, у мене дуже мало часу, щоб сісти з дитиною і поговорити з нею, а читання вголос дає мені таку можливість. І коли казки прочитані й діти у ліжках, я сміливо (читай: без почуття провини, що я приділяю мало часу дітям) можу зайнятися своїми справами та приділити увагу чоловікові. Або собаці. Кому потрібніше на той момент. І діти не почуваються обділеними.
Ну, а про те, як і що добре читати з чоловіком чи дружиною, я напишу в інший раз. Все ж таки це окрема тема для розмови.
Тож читайте, товариші, і слухайте один одного. Дізнаєтеся багато нового, один про одного в тому числі.
