Популярний ізраїльський сексолог Гідеон Рогман стверджує, що романтичні почуття можна оцінити за допомогою ендокринних показників. Психологічний настрій та емоційні сплески регулюються певними гормонами.
Тому, вимірявши ендорфіни – гормони радості – і тестостерон – гормон, відповідальний за статевий потяг, можна з упевненістю судити про те, що кохання існує.
Причому вчений знайшов оптимальне співвідношення органічних сполук і для нерозділеного кохання. На думку дослідника, у закоханої людини, чи то чоловіка, чи жінка, одночасно і у великій кількості виділяються поліпептидні хімічні сполуки, що діють як наркотики та андрогени, що регулюють процеси збудження. А при нерозділеному почутті кількість ендорфінів переважає кількість тестостерону.
Причому перевищення може сягати кілька сотень одиниць. Це свідчить на користь того, що секс не є пріоритетним фактором, що характеризує справжню любовну прихильність. Головним компонентом стану закоханості є нейрохімічні речовини, які регулюють розумові процеси. Професор вважає, що його відкриття допоможе створити ліки від нерозділеного кохання.
Раніше нью-йоркський психолог Артур Арон, піддаючи закоханих томографії мозку, дійшов висновку, що початок закоханості діє на мозок, як доза кокаїну. Коли учасники експерименту бачили фотографії своїх коханих, вентральний покривний відділ мозку, що відповідає за мотивацію та винагороду, насичувався допаміном – речовиною, що виділяється у кров при приємних заняттях на кшталт сексу. Пізніше у кров виділяються гормони окситоцин і вазопресин, що заохочують формування емоційних зв'язків між тими, хто любить. Окситоцин виділяється у людей у моменти близького контакту – це може бути довгий погляд віч-на-віч, обійми або статевий акт. Цей же гормон формує у матері емоційний зв'язок із немовлям.
