Дуже часто, зіштовхуючись із тією чи іншою проблемою, людина не знає, як її правильно вирішити та яким чином заспокоїтися. На жаль, найчастіше він починає «застрявати» у цій ситуації і постійно про неї думати, накручуючи себе ще більше.
Через це у нього накопичується стрес, псується настрій, з'являється озлобленість. І це цілком обґрунтована та природна реакція організму на негатив, яким його заразили.
Ні до чого хорошого це, звичайно, не призводить. При цьому, впадаючи в депресію, проливаючи сльози, зневіряючись, постійно думаючи про те, чому все так погано – неможливо покращити ситуацію. Знаєте, є такий вислів: “Коли мені важко, я завжди нагадую собі про те, що якщо я здамся – краще не стане”.
Як же все-таки навчитися долати свої проблеми, зберігаючи при цьому душевну рівновагу?
Не сподівайтесь на диво!
Я знаю, що багато віруючих, та й не дуже віруючих людей у важких ситуаціях починають волати до Бога, просячи сили небесні допомогти їм. Вони прагнуть чудесного зцілення, миттєвого вирішення своїх проблем, чекають, що Бог поспішить відповісти на їхні молитви. А самі при цьому смиренно опускають руки. Чекають грому небесного чи самого явлення Христа.
Вони, мабуть, думають, що сам Бог повинен спуститися з небес в образі чудового старця і вирішити всі проблеми. Прийде такий бос і все розрулить. А якщо він у цей момент зайнятий іншими важливішими справами, то він відправить на розбирання своїх помічників – бригаду ангелів, і вони все й усім доведуть за поняттями. Але якщо таке станеться, значить у вас поїхав дах і вам пряма дорога в дурню.
“З плином часу життя переконує кожного, що немає чудес, крім істини”. (Моріс Метерлінк)
Ну а тепер серйозно: бог насправді завжди всім допомагає і завжди всіх чує. Він всюдисущий. І насправді він уже вклав усі відповіді та всі знання в серці самої людини. Потрібно просто заспокоїтись, прислухатися до себе та почути його голос. Відчути відповідь серцем. Зрозумійте, що ніхто не прийде, не спуститься з неба і не вирішить ваших проблем. Молитва – це чудово, вона очищує ваш розум від усієї суєти і допомагає почути цей внутрішній голос, голос серця. Але однієї молитви недостатньо, треба навчитися прийняти відповідь на неї. Бог завжди відповідає на наші молитви, тільки часом ми самі його не слухаємо чи просто затикаємо вуха, бо нам не подобається його відповідь.
Не ускладнюйте собі життя, будь ласка, намагайтеся не застрягати у своїх похмурих думках, а діяти та запам'ятайте: «Немає чудес, крім істини». Ваше щастя і ваш внутрішній спокій залежить тільки від вас, від божественного всередині вас. У серці є всі відповіді.
Ніколи не здавайся!
Якось я побачила цей напис на плакаті, де була зображена чапля, що майже проковтнула жабу. Так ця жаба, перебуваючи в дзьобі чаплі, вже дивлячись своєї смерті в обличчя, своїми передніми лапками щосили вчепилася в горло чаплі – вона боролася! Чому ж ми, люди, так часто опускаємо свої руки перед труднощами?
“Все в наших руках, тому їх не можна опускати!” Вірте у свої сили, слухайте лише своє серце. Тільки ви можете все виправити.
Поговоріть із самим собою
Дуже корисна відверта розмова із самим собою. Найкраще письмово. Ось так сісти і відповісти собі чесно на запитання: «Які я зараз відчуваю почуття? Чому вони з'явилися? Як я можу це виправити? Думаючи письмово, ви можете почути правильну відповідь, просто розкладаючи все по поличках у своїй голові, наводячи лад у думках.
Аналізуйте, шукайте відповіді, питайте себе. Хто ж вас зможе зрозуміти краще за вас самих? І чи зможуть вас взагалі зрозуміти, якщо ви самі себе не розумієте. Не чекайте чудес, їх нема! Навіть звертаючись до психолога, вам насамперед доведеться виконувати величезну внутрішню роботу, тому не створюйте «авралів» і навчитеся своєчасно вирішувати свої проблеми.
І наостанок вам від мене:
Не захоплюйтесь жалістю до себе,
Доля не любить слабких і боягузливих,
З собою залиштеся наодинці,
Серед людей не шанують плаксивих.
Ви розберетеся, хто ви і навіщо,
І неодмінно все розставте крапки,
Залишіть вантаж сумнівів і проблем,
І не просіть у долі відстрочки.
Живіть тут, зараз, без жалю,
Шукайте радість у житті, красу,
Без жалю до себе, без принижень,
Чи не ускладнюючи більше простоту.
Нехай вітер щастя знову вас підхопить
І вдалину несе на крилах тиші,
І перестаньте скаржитися, годі!
Адже віри все ж таки ви не позбавлені!
В себе повірте, і себе прийміть,
Собі дозвольте просто бути щасливим
І справжнім з радістю живіть,
Нехай буде воно яскравим та красивим!
