Якщо відкинути всі міркування про сенс життя і про призначення людського існування і спробувати просто прийняти життя таким, яким воно є, отримуючи від нього задоволення, то можна зрозуміти, що в цьому і є його сенс і насолода, – вміти проживати свої дні в гармонії, у світі та в радості.
На мій погляд, основне завдання кожної людини, далеко не таке просте, як здається на перший погляд, – це здатність бути щасливою. Адже коли людина щаслива, вона добра, вона і іншим людям бажає миру і щастя, в ній немає ні заздрості, ні злості, ні ненависті.
Адже життя просте насправді. Це самі люди її ускладнюють. Отримувати насолоду від життя вміють далеко не всі. Все частіше люди застряють у своїх негативних емоціях, у переживаннях, в очікуванні чогось кращого, більшого, дивляться з надією в майбутнє, забуваючи про своє сьогодення, перетворюючись на сумних зануд і скигліїв. Хоча саме від сьогодення залежить і наш успіх у майбутньому.
Що може зробити нас щасливими тут та зараз? Чим ми можемо порадувати себе, підняти собі настрій і яким способом можемо перетворити скиглика всередині себе в оптимістичної та життєрадісної людини?
Насамперед, почати треба з уміння помічати все те хороше і прекрасне, що вже є в нашому житті. Цим добрим і прекрасним можуть бути будь-які дрібниці: теплий плед, гаряча вода, цікава книга, смачний чай, посмішка друга, дзвінок близьким людям. Прекрасно й те, що рідні здорові, що йде дощ/сніг/листопад, що світить/не світить сонце, що життя триває попри все… І як сказав великий Російський поет Сергій Єсенін:
У грози, у бурі,
В життєву стинь,
При тяжких втратах
І коли тобі сумно,
Здаватися усміхненим і простим –
Найвище у світі мистецтво.
Багато людей, на жаль, втрачають смак до життя, перестають помічати красу цього світу, його унікальність та крихкість. Саме життя – це і є диво, подарунок від бога, який дається на невизначений термін. А багато хто живе так, ніби цей подарунок дано їм на цілу вічність. Бути живим, здоровим, чути, бачити, відчувати, торкатися чогось чи когось – це дивовижні можливості, дані людині. Проживати своє життя в гармонії та в задоволенні – ось наш обов'язок. Не скаржитися, не нудьгувати, а творити, робити цей світ ще кращим і прекраснішим, любити один одного, розвиватися, творити добро – одним словом, жити і радіти.
Красу побачити в некрасивому,
Розглянути в струмках розливи річок.
Хто вміє в буднях бути щасливим,
Та справді щаслива людина!
Ці рядки належать Едуарду Асадову, людині, яка втратила зір у боях за Севастополь 1944 року. Едуард отримав важке поранення уламком снаряда в обличчя, і на жаль, навіть після тривалого лікування лікарі не змогли зберегти йому очі. Але його воля до життя сильніша за всякі фізичні недоліки і недуги, вірші Асадова сповнені гумору, оптимізму, добра і любові. Ось приклад людини, яка вміє жити щасливим життям попри все.
А хтось ниє від дрібної подряпини на своїй долоні. Як би не було важко, завдання людини – продовжувати жити та любити життя. Тому що, поки людина жива, все ще можна виправити.
Наше щастя всередині нас самих, його треба розбудити, почути, прийняти та усвідомити. Можливо, спочатку для цього потрібно докласти чимало зусиль та волі. Можливо, доведеться потроху, крок за кроком, виганяти з себе лінивого і депресивного скиглію, привчаючи його до дисципліни. Починаючи з найменших дій: з присідань зранку та з холодного душу. З привчання внутрішнього скиглика до прослуховування веселих пісень, з підспівування ним, підтанцьовування, з маленьких витівок і слабкостей, зі спілкування з веселими та доброзичливими друзями, з вечірніх прогулянок, з якогось захоплення, з постановки мети, із зацікавленості в чомусь чи в комусь.
І найголовніше, внутрішній скиглій повинен полюбити себе. Зрозуміти, що він гідний кращого життя, яскравих емоцій та вражень, щасливих днів, подорожей, гарної та спортивної фігури, взаємної любові та дружби, благополуччя у всіх справах.
І нехай навіть зараз внутрішній скиглій відшукає щось хороше, щось чудове навколо себе, адже наше життя таке прекрасне і дивовижне в кожну свою неповторну мить!
