Чи бувало у вас так, що після допомоги комусь залишалося відчуття внутрішньої порожнечі, образи або навіть розчарування? Наче вас знову використали. Якщо так — не поспішайте картати себе. Можливо, справа зовсім не у вас, а в тому, що ви стали жертвою так званого «синдрому хорошої людини», інформує Ukr.Media.
Психологи кажуть, що коріння цієї проблеми часто сягає дитинства. Якщо дитину хвалили тільки тоді, коли вона допомагала іншим, у дорослому житті така людина починає буквально заробляти любов через жертовність. Вона боїться відмовити, бо відчуває: інакше втратить прихильність.
Як зрозуміти, що це про вас? Одним із найяскравіших сигналів є постійне відчуття провини за слово «ні». Хороша людина відчуває дискомфорт, ставлячи свої інтереси вище чужих, і навіть виправдовує тих, хто відверто її використовує.
Маніпулятори миттєво розпізнають таких людей. Надмірна поступливість, страх конфліктів, бажання догодити — для корисливих людей це мов зелене світло на дорозі: ось де можна натиснути, ось де можна взяти більше, ніж дають добровільно.
На жаль, постійне порушення особистих кордонів має й фізичні наслідки. Організм, який живе у стресі, підвищує рівень кортизолу, слабшає імунітет, з'являються психосоматичні розлади. Усе це тихо, але наполегливо підточує здоров'я.
Та вихід є. Починати варто з малого — навчитися відмовляти у дрібницях. Наприклад, сказати «ні» тоді, коли просять щось, що вам незручно або не хочеться робити. Дуже допомагає завести маленький щоденник: записувати моменти, коли ви відчули, що вас намагаються використати. З часом з'явиться здатність бачити ці ситуації ще на підході.
Є одна проста вправа, яка реально працює. Перед тим як погодитися допомогти комусь, зупиніться на секунду і чесно дайте собі відповіді на три запитання:
Чи справді я хочу це робити?
Що я втрачу, якщо скажу "ні"?
Як часто ця людина допомагає мені у відповідь?
І ще одне важливе правило: ваша цінність не вимірюється кількістю наданих послуг. Ви не «гарна людина» тільки тоді, коли комусь допомагаєте. Ви гарна людина вже тому, що ви — є. Практикуйте прості афірмації: «Я маю право на власні кордони», «Мої потреби не менш важливі за потреби інших».
Змінювати вкорінені моделі поведінки непросто. Якщо самостійно це не вдається, не бійтеся звернутися до психолога. Когнітивно-поведінкова терапія допомагає вибудувати здорові реакції і повернути собі контроль над своїм життям.
А ще пам'ятайте: справжня доброта — це не самопожертва. Це коли ви допомагаєте щиро, без страху втратити любов і повагу. Доброта має бути усвідомленою, а не вимушеною. І вона починається з любові до себе.
Джерело: ukr.media
