Людині зазвичай багато чого страшно робити чи не робити… Страшно йти до стоматолога. Страшно поміняти роботу. Страшно закінчити стосунки, в яких так погано, що розумієш – ось уже настав час, але є страх залишитися однією. Страшно, коли в гаманці залишається тисяча карбованців.
Чому і чого насправді ми боїмося?
Ось я, наприклад, боюся спати сама. Мені здається, що вночі, коли я одна в ліжку, зі мною станеться щось погане. Смерть.
А страх відмови? Люди бояться, що їм відмовлять у проханні, у коханні, у допомозі. Ось, наприклад, страх втратити кохану людину. Що за ним криється? Якщо мене не любитимуть так, як я хочу, то мені буде погано, я буду одна. Назавжди одна. І значить, я до смерті буду одна. А якщо тебе не люблять, то все життя пройде у стражданні та на самоті. Чому ж я боюся залишитись одна? Чим мені погано із собою?
Мені нещодавно сказали одну фразу: “А ти б сама з собою сіла пити чай?”
І ось що я подумала. Адже якщо мені з собою нецікаво, погано, нудно і т.д., то як іншим зі мною? Можна, звичайно, з іншими здаватися веселою, але це не може тривати довго. Це затратно – весь час бути не таким, який ти насправді.
А яка я? Вся справа в тому, що я й сама не знаю, яка справжня. Знову ж таки – села думати і ось що надумала про себе. Я – різна. Весела, сумна, закохана, відсторонена, зла, лагідна. Все це я. Просто я можу бути будь-хто.
Але це можна побачити тільки якщо я буду сама собою, коли я одна і коли я з іншими. Інакше на мене подивляться, щось там вирішать і повісять ярлик. Вона – оптиміст, наприклад.
Так само і з іншими. Ми знайомимося із людиною. Щось про нього думаємо. Знаходимо щось спільне з нашими минулими знайомими, аналізуємо і ярлик готовий. А хто він, який він насправді ми й думати не хочемо. Так простіше. З ярликами простіше.
Вся справа в тому, що поки ми самі не побачимо себе справжніх, ми так і будемо ярликами і спілкуватимемося з такими ж ярликами.
Наприклад, ярлик «справжній чоловік». О, він дуже популярний у мене був у минулому. У мене була своя картинка справжнього чоловіка. Звичайно, були прикмети, за якими я його повинна була впізнати з натовпу. І, звичайно, впізнавала та знаходила. Тільки потім виявлялося, що він і знати не знає, що він справжній чоловік, і повинен бути… і далі за моїм списком. А ще він зовсім не робив того, що мав робити. Це теж було у списку «справжній чоловік».
Я страждала. Щоразу вважала, що вони обманюють мене. Спочатку прикидаються справжніми, а потім бац – і все. Інший. Виявляється, він і не знав, що він щось мав. І коли це стало постійним, я замислилась. Що так? Може, в мені річ, а не в них, справжніх чоловіків?
Виявилось, у мені! І коли це розумієш, вже легше, трохи легше.
А ще найпопулярніший страх – це страх змін. О, як мені було страшно щоразу міняти роботу, хоча сил уже більше не було. Однак міняла, і потім уже було зрозуміло, що той страх мною був придуманий і роздутий. Нам здається, що якщо ми змінимо щось у своєму житті, то це обов'язково буде гіршим, ніж є зараз. Але ж ми не можемо знати цього напевно?
Точно не можемо. Тому треба сісти і вирішити, чи потрібно тобі це чи ні. Потім спробувати по-іншому, і якщо сподобалося і стало добре, то вперед! Навіть якщо доведеться перестрибнути прірву, воно того варте. Якщо те, як живеш, не влаштовує, якщо живеш, як у болоті, то настав час вибиратися з нього. Головне – знати як. І бажано знайти супутників собі. Разом веселіше і не таке страшно.
Шлях себе завжди важкий і часом здається небезпечним. Але інакше ніяк. І тим, хто пішов у себе в пошуках себе сьогодення, я щиро бажаю знайти себе. У тому числі й собі.
