І неважливо, чи відбулися ці події в реальному житті чи ні. Ці історії спонукають замислитися про головне.., інформує Ukr.Media.
«Притча про цвяхи»
В одного чоловіка був дуже запальний син. І ось одного разу батько дав юнакові мішечок з цвяхами і попросив кожного разу, коли він не стримає свого гніву, забивати один цвях у стовп паркану.
Першого дня у стовпі було кілька десятків цвяхів. Наступного тижня він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем кількість забитих у стовп цвяхів стала зменшуватися. Юнак зрозумів, що легше контролювати свої емоції, ніж забивати цвяхи.
Нарешті прийшов день, коли він жодного разу не втратив самовладання. Він розповів про це своєму батькові і той сказав, що цього разу кожного дня, коли синові вдасться стриматися, він може витягти зі стовпа по одному цвяху.
Йшов час, і прийшов день, коли він міг повідомити батькові про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку і підвів до паркану:
«Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки в стовпі дірок? Він уже ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш людині щось зле, у неї залишається такий самий шрам, як і ці діри. І не важливо, скільки разів після цього ти вибачишся — шрам залишиться».
«Чума і страх»
Зустрілися якось на дорозі паломник і Чума.
«Куди йдеш?» — запитала чума.
«До Мекки, вклонитися святим місцям. А ти?»
«До Багдаду, забрати п'ять тисяч людей», — відповіла Чума.
Розійшлися вони; а через рік на тій же дорозі зустрілися знову.
«А ти ж обманула мене, — сказав Чумі паломник. — Ти казала, що забереш у Багдаді п'ять тисяч людей, а сама взяла п'ятдесят п'ять тисяч!»
«Ні, — відповіла Чума, — я сказала правду. Я була в Багдаді і забрала свої п'ять тисяч. Решта померли від страху».
«Все у твоїх руках»
Давним-давно жив Майстер, у якого, здавалося, були відповіді на всі питання. І ось один з його учнів замислився: «А чи є питання, на яке наш Майстер не зміг би дати відповіді?»
Він пішов на квітучий луг, піймав найкрасивішого метелика і сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскотно. Усміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:
«Учителю, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?»
Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий будь-якої миті стиснути їх заради своєї істини.
Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів: «Все у твоїх руках».
Джерело: ukr.media
