У глибині кожної людини прихований неймовірний потенціал, який часто залишається нерозкритим через внутрішні бар'єри. Обмежуючі переконання та страхи стають тими невидимими ланцюгами, що стримують нас від досягнення справжніх висот. Ми схильні недооцінювати свої можливості, встановлюючи собі нижчі цілі, ніж ті, яких насправді могли б досягти, інформує Ukr.Media.
Парадоксально, але найбільшою перешкодою на шляху до успіху часто стає не зовнішній світ, а наш власний розум, що малює картини поразки ще до початку дії.
Як подолати ці внутрішні бар'єри, крок за кроком просуваючись до цілей, які спочатку здаються недосяжними, і відкриваючи в собі сили, про існування яких ми навіть не підозрювали.
Очі бояться, а руки роблять
Якось дуже давно, молоді та амбітні, ми з друзями переїхали з міста до села, розраховуючи створити, як це модно було у той час "екопоселення". За пів року нам належало підготувати до зимівлі господарство, в якому десять років ніхто не жив.
І все було б нічого, та тільки з молотком і цвяхами лише двоє з нашої команди могли впевнено поводитися. Решті довелося вчитися прямо на ходу.
Коли я думав про те, скільки нам потрібно зробити — мені ставало зле. Тягар відповідальності тиснув непосильною ношею.
Я згадував і повторював одну відому народну мудрість "Очі бояться, а руки роблять".
Її впевненість передалася мені, я залишив майбутнє у спокої і зосередився на теперішньому.
Ми встигли виконати все заплановане, хоча я досі не розумію, як нам це вдалося.
Той урок я запам'ятав на все життя. Я й зараз звертаюся до нього у справах і тренуваннях.
Думай про крок, а не про довжину шляху
Наприкінці силового тренування часто відчувається втома, і кожен наступний підхід здається справжнім випробуванням. Думки про те, скільки ще залишилося зробити, стають такими ж важкими, як обтяжена штанга. Це особливо помітно, коли додаєш нові вправи або збільшуєш інтенсивність тренувань.
Тоді я використовую простий розумовий прийом, що дозволяє завершити розпочате.
Я не думаю про те, скільки потрібно ще зробити. Я думаю тільки про наступний підхід. Чотири підходи ще не подужаєш? Мабуть, що ні… А один? Один зможу. Тоді зроби один.
Мозок обманює нас: насправді в організмі багато енергії, але мозок, боячись власних оцінок, вмикає програму економії. Ми ж починаємо обманювати його: не потрібно робити все, давай зробимо тільки один крок…
А зробивши один з подивом виявляєш, що здатний ще на один, потім ще…
Десять хвилин тому тобі здавалося, що ти не зумієш виконати цей обсяг, але ось ти його виконав і переконався, що це була лише ілюзія, породжена наляканим лінивим мозком.
У справах працює той же принцип: зосереджуйся на найближчому завданні. Перестаючи оцінювати масштаби роботи. Так ми економимо енергію і значно підвищуємо працездатність.
Джерело: ukr.media
