Коли життя стало схожим на замкнене коло, а всі спроби вирватися з нього зазнають поразки, не поспішайте звинувачувати себе. Проблема не в характері та відсутності сили волі. Щоби щось змінити, потрібні ресурси, але де їх взяти?
Існує два фактори, які заважають радісному перебуванню зараз і активному руху вперед, — це переживання минулого та тривога за майбутнє. Незавершені історії з минулого відтягують на себе ресурси. Ви знову повертаєтеся в стани, що віджили, пережовуєте образи, програєте в голові хворобливі розмови і смикаєте рани.
Це розумова жуйка, на яку мозок витрачає стільки сил, що не здатний звернути увагу зараз. Коли двері в минуле відчинені, сьогодення видмухує туди протягом. А майбутнє будується в сьогоденні, яке зависло в минулому і прокручує заново той самий фільм. Не дивно, що вся енергія витрачається на контроль минулого, змінити яке неможливо.
Уявіть, ви це пазл. Виходить, що лише 30% картинки відображає дійсність, решта — фантом.
Тому майбутнє здається таким невідомим, страшним та тривожним. У нас розвивається симптом під назвою «транжиру»: ми витрачаємо енергію на подорож — з пункту А, де вже трапилося, до пункту С, де ще нічого не відомо. Пункт B, у якому відбувається зараз наше життя, стає мертвою точкою.
Щоб вибратися з цього стану, потрібно зробити три кроки, які не потребують великих енерговитрат. Але перед тим, як приступити до них, запам'ятайте: «Минуле незмінне, майбутнє невідоме, а теперішнє прекрасне».
Крок 1. Вибачте собі себе
Головне, що не беруть до уваги «доброзичливці», які говорять: «Зберись, ганчірка», «Починай просто робити», «Дорогу здолає той, хто йде», — це відсутність енергії для початку чогось нового. Тому перше, що вам потрібно зробити, – зупинитися. Якщо тиснути на газ, коли машина буксує, то загрузне ще більше. Зупиніться та озирніться навколо. Стати собі тим самим споглядачем, який бачить все без оцінки.
Не звинувачуйте себе, а навпаки, щиро, з радістю та любов'ю до себе, з повагою до своєї унікальності, скажіть: «Я прощаю себе». Прийміть всі свої грані, хоч би якими непривабливими вони здавалися.
Зверніться до себе зі словами: «Так, можливо, я недостатньо працьовита, так, я ледарка, так, я зробила ряд помилок, була грубою, неосвіченою, злою, заздрісною. Так, я була сором'язливою або, навпаки, зухвалою». Важливо прийняти все це нарівні з гранями, за які вас завжди любили.
До речі, про ті грані, за які нас люблять. Ще один канал, який ми нещадно зливаємо ресурси, — бажання всім подобатися. Бути правильною, гарною дівчинкою. Дайте відповідь чесно: чи зробило це вас щасливою?
Знаєте, що насправді така гарна дівчинка? Це найзручніша дівчинка. Намагатися сподобатися всім — хворий, невротичний стан.
Якщо в комунікації з людиною ви намагаєтеся задовольнити її потреби та очікування, то втрачаєте свою справжність. Хороша дівчинка — це, звичайно, чудово, але коли вона знає собі ціну. Тому все, що вам потрібно зробити, це зупинитися та визнати свою недосконалість. І у всій своїй пишності пробачити себе.
Якщо у вашому несвідомому є великий пласт провини, то ґрунт, яким ви ступаєте, — болото. Рухатися вперед неможливо. Тільки зупинившись, вибачивши себе, усвідомивши ту частину, яка тривалий час знаходилася в тіньовому боці, ви зможете відчути тверду землю під ногами. Але думати не означає робити. Тому важливий наступний крок, який перетворює усвідомлення на дію.
Крок 2. Розчистіть простір навколо
Як тільки ви пробачили себе, потрібно негайно розпочинати генеральне прибирання на трьох фронтах: вдома, в інформаційному полі та в тілі. Почніть із банального прибирання будинку. Звільніться від усього мотлоху і непотрібних речей, тим більше тих, що нагадують про минуле. Позбутися зайвого потрібно до того, як ви почнете мити підлогу.
Якщо внутрішні переконання не дозволяють викидати речі, віддайте їх нужденним. Ви навіть не уявляєте, скільки всього зберігають спідниці та блузки, які ви вже багато років не діставали з шафи. І все це ви носите з собою, наче цегла в кишенях.
Другий пункт, в якому ви наводите генеральне прибирання, – це ваше інформаційне поле, особистий простір, який займають інші люди. Уважно прогортайте телефон, ноутбук, записник: там ховаються ті, хто вже емоційно з вами не пов'язаний, але займаючи місце в мобільному, продовжує тягнути енергію. Всі ці імена та діалоги – як мертві душі, що заповнюють простір вашого життя.
Якщо ви досі не видалили негативні листування, то, швидше за все, не хочете звільнитися від цих емоцій. У цьому є мазохістський зміст: зберігати те, що спричиняє біль. Найщасливіші люди – ті, хто втратив телефон чи ноутбук. У них виникає поле порожнечі, яке вони наповнюють тим, що їм необхідно.
І третій пункт, де ви проводите генеральне прибирання, — ваше тіло. Воно все пам'ятає: ваші почуття, досвід, емоційні сплески, падіння та підйоми. Це каміння, записане в тілі у вигляді блоків і затискачів, і ваше завдання – звільнитися від них.
Як провести генеральне прибирання у тілі? Тут кожен має свої ключі. Є багато способів, що дозволяють розблокувати тіло, дати вихід енергії: йога, дихальна гімнастика, всі психологічні танцювальні практики і просто танці. Головне, приділіть тілу увагу.
Крок 3. Поставте собі правильні питання
Останній крок – техніка, яка допоможе вам сформувати уявлення про себе у моменті. Називається вона “три питання”. Перший звучить так: Що я хочу далі? У формулюванні є каверза: слово «далі» — це десь дуже далеко. Все, що лежить за межами дня сьогоднішнього, бачиться як велика мета та велика мрія.
Тут же можна знайти й полегшення через відпущення напруги: не треба напружуватися, далі не так вже й далеко. Насправді, це найближчий момент. Якщо ви хочете в цей момент підвестися і відкрити вікно, поставити чайник, витерти пил, випити чай — це і є правильні відповіді на запитання.
Чим швидше ви задовольните вимогу, бажання, тим більше задоволеності в моменті ви отримаєте. Задайте собі це питання і слухайте відповідь з глибин себе, не з розуму. Не ТРЕБА, а ХОЧУ. Виконавши перше побажання, відзначте почуття, які ви відчуваєте через те, що зробили бажане.
Друге питання – «Чим відрізняється сьогоднішній день від вчорашнього?» Якщо перше запитання можна ставити собі протягом дня, то це лише ввечері, коли справи завершені, ви спокійні і розслаблені. Не намагайтеся оцінювати дні: сьогодні краще (гірше), ніж учора, і навпаки. Завдання – відзначити різницю.
Допустимо, вчора був дощ, сьогодні його не було. Вчора на обід харчо, а сьогодні я їла борщ. Вчора я вирішила одягти босоніжки, сьогодні я була у кросівках. Мета практики — показати, що ваше життя не просто не статичне, а воно змінюється щогодини. Так ви відстежуєте рух життя, вчитеся помічати дрібниці.
Третє питання – “Що з моєю мрією?” Якщо перші два питання потрібно ставити собі щодня, то третє — глобальніше. Достатньо одного разу на тиждень. Потрібно робити ревізію цілей та бажань. Те, про що ви мрієте, чого йдете, може змінюватися протягом життя.
Так, у дитинстві нам здавалося, що наша найбільша мрія — купити кілограм цукерок, з'їсти та стати щасливими. Зараз, навіть якщо ми купимо два кілограми цукерок, навряд чи вони зроблять нас щасливими. Ми міняємось, наші мрії змінюються з нами.
Якщо в якийсь момент ви розумієте, що мрія, до якої ви так довго і наполегливо йдете, більше не ваша, не бійтеся коригувати її або зовсім відмовлятися. При цьому спитайте себе: чому я більше не хочу цього? І відповідайте чесно собі: “Бо я змінилася, тепер мені це не потрібно”. Коли ви зможете допустити можливість змін, ви дозволите собі робити те, що вам справді хочеться.
