Спальне місце в багатьох культурах вважалося центром сімейної енергії. Від того, як стоїть ліжко, залежали не тільки сни, а й стосунки між подружжям, інформує Ukr.Media.
На Русі узголів'я завжди орієнтували на схід — туди, де сходить сонце. Перші промені, торкаючись подушки, наповнювали сплячих силою, а їхній союз — теплом і вірністю.
Якщо ж ліжко стояло ногами до дверей, це обіцяло розлад: вважалося, що через поріг у світ ідуть душі, а разом із ними — любов і взаєморозуміння.
Щоб утримати щастя, під матрац клали пучок сушеної м'яти або гілочку горобини, перев'язану червоною ниткою.
У старовинних будинках ліжко ніколи не ставили під стельовою балкою — це місце називали "доріжкою нечистої сили". Якщо уникнути такого розташування не вдавалося, над узголів'ям вішали вишитий рушник із візерунком у вигляді ромбів — символів родючості та єдності.
У Китаї вважали, що ліжко має "спиратися" на стіну, а простір навколо нього — залишатися вільним, щоб енергія циркулювала без перешкод. Узголів'я розгортали так, щоб сплячі бачили вхід, але не перебували прямо навпроти дверей. Такий баланс давав відчуття безпеки та довіри.
Для залучення гармонії в узголів'я клали парні предмети: дві свічки в мідних свічниках, дві мушлі, дві ляльки-нерозлучниці. Слов'яни вірили, що навіть подушки потрібно струшувати одночасно, щоб "не розсварити" пір'я.
Якщо в сім'ї траплялися сварки, ліжко переставляли на нове місце, а на колишнє сипали четвергову сіль — вона вбирала негатив.
А щоб зміцнити зв'язок між подружжям, ніжки ліжка обмотували вовняними нитками: червоною — для відновлення стосунків, зеленою — для зростання любові, синьою — для вірності.
Якщо ж ліжко скрипіло, це називали "голосом предків" — вони попереджали про прийдешні випробування. Щоб скрип замовк, у стики рамки заливали мед — символ солодкого життя.
Джерело: ukr.media
