Експерименти показали, що в семи відсотках випадків джерелом основної маси ДНК на ручці ножа може бути не людина, яка його взяла, а той, кому вона перед цим гаряче потиснула руку. Доповідь про це прозвучала на минулій в Балтіморі щорічній зустрічі Американської академії судмедекспертизи (AAFS). Судячи з усього, ДНК-сліди поширюються легше і ширше, ніж прийнято вважати, і експертам, які займаються їхнім вивченням, слід брати це до уваги, інформує Ukr.Media.
Доповідь зробила Синтія Кейл (Cynthia Cale) з Х'юстонського центру судмедекспертизи – раніше її команда вже виявила, що після двохвилинного рукостискання ДНК першої людини може розсіюватися з рук другого на навколишні предмети і залишати детектуючі сліди. Нові експерименти різко скоротили оцінку часу, достатнього для такого переносу ДНК, до 10 секунд. Однак Кейл і її колеги впевнені, що це не межа і навіть звичайного короткого рукостискання може бути достатньо.
Аналогічні висновки зробила і інша команда експертів, яка виступила на форумі AAFS. У своїх експериментах Лієн Райзор (Leann Rizor) і її колеги з Університету Індіанаполіса імітували обстановку звичайного ресторану. Одна група добровольців сиділа за столами і передавала один одному страви. Інша вільно переміщалася навколо і могла навіть залишати приміщення, але не доторкалася ані до друзів, ані до сидячих за ними. Потім учені вивчили ДНК з пластикових стаканчиків і глечиків з напоями на столах.
ДНК кожного добровольця, який сидів за столом, виявилася на всіх без винятку стаканчиках і глечиках – навіть тих, до яких не торкалися. Знайшлася і ДНК добровольців, які просто ходили при цьому по кімнаті. Більше того, виходячи з кількості збереженої ДНК, експерти не змогли визначити, хто з людей брав в руки предмет, хто тримав його останнім і як довго.
Джерело: ukr.media
