Вилицева дуга – один із ключових елементів каркасу обличчя. Вона підтримує м'які тканини, визначає рельєф та впливає на лінію носогубної складки. З віком обсяг кісткової та жирової тканини зменшується, зв'язки перерозподіляють навантаження, і обличчя стає менш чітким, тканини опускаються. Імпланти вирішують проблему кардинально: створюють тверду опору назавжди, а філери працюють тимчасово.
Чому вибирають імпланти замість філерів
Філери чудово працюють, коли потрібен м'який, делікатний обсяг – результат буде швидким та передбачуваним. Але згодом вони розсмоктуються і процедуру доводиться повторювати.
Імпланти дають інший ефект – більш стабільний та виразний. Їх встановлюють на кісткову основу вилицьової дуги, і саме це створює опору, яка не змінюється роками.
Імплант не “плаває” в тканинах і не змінює форму – це готова архітектура вилиці, яка залишається там, де її розмістили. За рахунок цього зона виглядає зібраною, а середня третина особи більш піднесеною.
Показання
Імпланти особливо добре працюють, коли потрібно не лише повернути втрачений обсяг, але й створити міцну опору (будь-які м'які техніки не зможуть її забезпечити).
-
Вилиці від природи самі по собі слабкі або “плоські”.
-
З віком з'явився віковий дефіцит об'єму і м'які тканини почали зміщуватися вниз.
-
Є асиметрія після травм чи операцій;
-
Філери за рахунок індивідуальних особливостей дають дуже короткий ефект або не тримають форму.
-
Хочеться чіткішої архітектури обличчя, а не просто додаткового обсягу.
Як підбирають форму імпланту
Імпланти відрізняються за довжиною, висотою та напрямом проекції. Підбір роблять індивідуально: оцінюють анатомію на КТ, товщину м'яких тканин та те, який ефект хоче отримати пацієнт. Мінімально достатня проекція дає природний результат та знижує ризик того, що край імпланту буде помітним.
Зазвичай за допомогою імпланту вирішують одне із завдань зі списку.
-
Сформувати лінію вилицьової дуги;
-
додати обсяг у зоні “яблучка” щоки;
-
скоригувати асиметрію;
-
створити більш виразний профіль.
Як відбувається операція
Найчастіше вибирають доступ через рот, складкою слизової. Це дозволяє встановити імплант без видимих слідів на шкірі. Хірург формує тонку кишеню на поверхні вилицевої кістки і розміщує в ньому імплант. Іноді його фіксують маленьким гвинтом – це залежить від анатомії та обраної моделі.
Процедура проводиться під загальною анестезією, триває в середньому 40-90 хвилин. Точність позиціонування та правильна глибина кишені – ключові умови стабільного результату. Якщо зробити фіксацію у правильній техніці, імпланти залишаються стабільними, а ризик їх усунення мінімальний.
Відновлення: що відчувається і коли видно результат
Набряк і почуття щільності в виличній зоні – нормальна реакція для першого тижня після операції. Поступово міміка стає вільнішою, тканини “вкладаються” на нову опору.
-
За 1-2 тижні спадає основний набряк.
-
Через 4-6 тижнів зона виглядає природніше.
-
Через 3 місяці імплант повністю “сідає”, можна оцінити остаточний результат.
Ризики та обмеження
Більшість ускладнень пов'язані не з імплантом, і з порушенням техніки чи неправильним підбором розміру.
-
Набряк, гематоми, дискомфорт у перші тижні.
-
Асиметрія при неточному позиціонуванні.
-
Усунення імпланту при ранніх травмах або сильному навантаженні.
-
Помітний край при неправильно підібраній проекції.
Протипоказання
-
Порушення згортання крові;
-
серйозні соматичні захворювання;
-
активні запальні процеси.
Що запитати у лікаря перед операцією
Ці питання допомагають знизити тривожність – ви заздалегідь розумітимете масштаб втручання, ваші очікування збігатимуться з баченням хірурга.
-
Який тип та форма імпланту підійдуть для вашого випадку.
-
З якими процедурами можна поєднувати операцію, чи це необхідно.
-
Як проходитиме доступ, чи залишаться сліди.
-
Чи потрібна фіксація до кістки.
-
Чи є особливості, пов'язані саме із вашою анатомією.
-
Як довго триває реабілітація та які обмеження важливі у перші тижні.
Источник: kleo.ru
