Гештальт-терапія – це напрямок класичної психології, що робить акцент на те, що відбувається «тут і зараз». Гештальт-терапевт рідко з'ясовує у людини подробиці його дитинства чи давніх подій, натомість звертає увагу на емоції та процеси, що відбуваються з клієнтом у цей момент.
У статті я зібрала практичні нотатки та рецепти, що дозволяють покращити розуміння себе та співрозмовника будь-якій людині. Застосовувати їх краще спочатку до себе.
Чого не робить психолог:
1. Не дає клієнту задоволених порад («ти все робиш неправильно, а треба ось так»).
2. Не ставить діагнозів («у тебе придушено суперего, значить ти маєш зробити це»).
3. Не вважає, що він завжди правий.
4. Не здійснює психологічного консультування, якщо його про це не просять.
Що робить психолог:
1. Уважно спостерігає за клієнтом, звертаючи увагу особливості його поведінки.
2. Відстежує власні почуття, що у нього під час розмови.
3. Не нав'язує, а перевіряє свої припущення («я маю версію, що з тобою відбувається це, чи правий я?»).
4. Відстежує готовність клієнта чи співрозмовника сприйняття своїх припущень.
Далі розглянемо, потім звертає увагу гештальт-терапевт. Пропоную і вам звернути увагу на такі прояви у себе чи співрозмовника. Цей підхід допоміг мені краще ефективно спілкуватися з людьми, краще розуміти себе.
Отже, перерахую п'ять захисних механізмів , які можуть заважати спілкуванню.
1. Дифлексія – основний механізм, властивий більшості людей. Справжні емоції чи проблеми ховаються за довгими абстрактними міркуваннями чи виражаються невідповідно ситуації.
Приклади:
• «У мене виник конфлікт із начальником. Він звинуватив мене у поганій роботі. Важко сказати, що тут робити. Адже всі начальники погані, життя влаштоване несправедливо, і якщо подивитися абстрактно…» У момент, коли людина перейшла до абстрактних міркувань, можна зупинити її і запитати: «А що ти відчуваєш саме зараз із приводу цієї ситуації?», «Що з тобою зараз відбувається, коли ти розповідаєш мені про конфлікт?» Спілкування може перейти новий рівень.
• «Мені взагалі якось сумно. Все загалом не виходить. А буває, що мені все цікаво, абсолютно все. Тут людина «розмазує» конкретну емоцію з усіх своїх життєвих процесів. Добре тут запитати: Що зараз з тобою відбувається?
• Людина сміється, розповідаючи сумну історію. Можна сказати: «Коли ти це розповідаєш, мені сумно. А тобі?
• Під час обговорення проблеми людина починає говорити монотонно, без емоцій. Або ви слухали зацікавлено, і раптом вам несподівано стало нудно та сумно. Цікаво дізнатися у цей момент, що відчуває оповідач. Якщо це близька людина, то можна розповісти їй про свої емоції: «Спочатку відчував зацікавленість, а потім раптом мені стало нудно. Що ти зараз відчуваєш?
2. Ретрофлексія у тому, що людина робить із собою те, що хотів зробити з іншими. Зазвичай це агресія або (рідше) схвалення. Визначити її неважко за жестами і рухами тіла: активні чухання, заламування пальців, гризіння нігтів, смикання себе за вуха або волосся часто говорять про те, що людина звертає на себе агресію, заготовлену для інших. Про те ж кажуть мімічні рухи: кусання губ, насупування брів тощо. Слухаючи людину (або спостерігаючи за собою), зверніть увагу – в які моменти вона починає ретрофлексувати. Шукайте протиріччя між жестами та змістом слів!
Приклади:
• «Але я зовсім не злюся на нього», – каже людина і починає гризти ніготь або смикати себе за пальці.
• «Я винен, я погано зробив», – каже людина, ніжно погладжуючи себе по руці. Тут можна запитати (якщо ви близько знайомі): “Коли ти робиш це (гризеш ніготь, прасуєш себе), що ти відчуваєш?”
3. Проекція – це приписування зовнішньому світу своїх емоцій та реакцій.
Приклади:
• Людині здається, що всі перехожі на неї дивляться, усі міліціонери крадуть, усі чоловіки її бажають, усі родичі хочуть їй зла. На це варто звернути увагу і спробувати з'ясувати, що відбувається з самою людиною: чи немає в неї заздрощів до крадучих (чи не вважає він, що взагалі, у певному сенсі, вони молодці), чи не знаходиться вона в пошуку, приміряючи до себе кожного чоловіка, як він ставиться до родичів і т.д. Можливо, це звучить банально, але реально працює.
• Людина вважає когось своїм ворогом або другом, вважає, що інший відчуває до нього сильні емоції. У такому разі варто перевірити, чи це так. Наприклад, запитати в іншого, як він насправді ставиться до нього. Або проаналізувати поведінку того, хто викликав сильні емоції, – чи він справді виявляв те, що йому приписують. Проекції мають властивість реалізовуватися насправді, як у відомому прикладі Еге. Берна з домкратом. Якщо ви заздалегідь знаєте, що ваш сусід – хам, то можливо ви починаєте з ним контакт теж не дуже доброзичливо. Його природну реакцію у відповідь ви приймаєте за хамство.
4. Інтроекція зворотна проекції і включає твердження, закладені в нас іншими людьми (інтроекти). Інтроективи бувають корисні. Наприклад, до них відносяться всі форми ввічливості та правила пристойності. Кожному з нас пояснили, що чемно говорити «дякую» та «будь ласка», знімати взуття в гостях, приходити в гості з квітами тощо. Проблеми починаються, якщо людина не до кінця усвідомлює необхідність та свідомість вкладених у неї правил. Або ці правила заважають йому контактувати зі світом.
Інтроекти в класичній формі мають вигляд «я винен», «я не винен». Наприклад, «я маю бути хорошим батьком» або «я маю бути чесним», «я не маю підвищувати голос». Попросіть співрозмовника поміняти формулювання “я повинен” на “я хочу”, “я не повинен” на “я не хочу”. Запитайте, чи це правильно.
Приклад:
“Я повинен багато працювати” замінимо на “я хочу багато працювати”. Чи це правильно щодо вас чи співрозмовника?
Особливо цікаві твердження про емоції: «Я маю любити будь-кого».
5. Злиття – останній захисний механізм. Його сенс у тому, що людина ототожнює себе з групою інших людей чи конкретною людиною. Слід звернути увагу до фрази, що починаються з «ми». “Ми вирішили…”, “нам подобається…”, “ми любимо…”. Підозрюючи в іншу людину або себе злиття, попросіть сказати її теж саме про себе, звертаючи увагу на свої емоції.
Приклад:
«Ми вибрали меблі, і нам дуже подобається» замініть на «я вибрав меблі, і вони мені дуже подобається». Чи це правильно?
Злиття погано відбивається на сімейних стосунках. Альтернативою злиттю є домовленість і компроміс, коли сторони свідомо йдуть на поступки один одному, розрізняючи де чиє бажання. Злиття стирає кордон між людьми – один неминуче пригнічує, а другий прогинається. Усвідомлення злиття дозволяє людям відстежувати свої межі та спілкуватися більш рівноправно.
Більшість людей використовує всі механізми захисту впереміш, хоча якісь з них можуть бути більш менш властиві даній людині. Подолати їх варто з єдиною метою – щоб зрозуміти бажання, якщо емоція ховається за захисним механізмом. Адже захист завжди буває від чогось. Також гештальт-терапевти вважають, що у людини не буває нудьги, що особливо настала різко в середині цікавого процесу.
Швидше за все, така нудьга маскує страх чи роздратування. Якщо таке відбувається з вами, то відчуйте, що справді сталося з вами в момент настання нудьги.
