Що відбувається в сім'ях, що складаються з одних жінок? Як виходить, що чоловіки не приживаються в них? Як такий сценарій жіночої самотності передається з покоління в покоління? І, головне, що з усім цим робити, інформує Ukr.Media.
Знайомтеся, Катя — симпатична молода жінка 28 років. Вона ніяк не може зав'язати довгострокові та гармонійні стосунки з чоловіком. Трапляються все не ті, а якщо ті, то стосунки обов'язково закінчуються коли чоловік зникає. «Що зі мною не так?» — задається питанням Катя.
На консультації психолог обов'язково розпитає Катю про її дитинство, сім'ю і рано чи пізно складеться картинка. Катерину виховувала бабуся, тато пішов, коли дівчинці було 5 років, і більше не з'являвся. А мама пішла з головою в роботу, щоб витягнути сім'ю фінансово. Бабуся теж виховувала свою дочку сама — чоловік загинув у молодому віці. Але найцікавіше, що і сама бабуся росла без батька — його репресували, та він так і не повернувся.
Те, що вдається простежити — це три покоління жінок, які жили без чоловіка і виховували своїх дочок на самоті. Збіг? Не думаю! Усе це дуже схоже на сімейний сценарій, в якому чоловікам відведена короткочасна, але дуже важлива роль зачаття дитини.
Сімейний сценарій — це правила, установки та очікування для кожного члена сім'ї, які передаються наступним поколінням. Діючи за сценарієм, людина ніби знаходиться в певній ролі. Виходячи з цього, вона вибирає людей, що підходять для реалізації свого сценарію.
А є ще така штука, як сімейний міф. Це ідеологія окремо взятої сім'ї, відповідь на питання «хто ми?», історія, що об'єднує всіх членів сім'ї. У випадку сім'ї Катерини міф може звучати так: «Наша доля жити без чоловіків, ростити дітей на самоті і з усіма проблемами справлятися самим». Кожна дівчинка, народжена в цій сім'ї, росте в полі цього міфу і якщо хоче зберегти свою належність жінкам роду, то повинна його підтримувати.
Тобто в нашому випадку Катя, швидше за все, буде вибирати чоловіків, з якими довгострокові стосунки в принципі неможливі. В якийсь момент народить дитину і буде виховувати її сама, як і попередні покоління жінок у її роду.
Якщо відповідати на питання «в яких сім'ях не утримуються чоловіки?», то можна сказати однією фразою — в тих, де сімейний міф не передбачає їх наявності. Варіантів маса, в кожній такій сім'ї формулювання будуть свої. Але суть у тому, що чоловіки вважаються або небезпечними, або ненадійними, або нікчемними і негідними, а жінки справляються самі.
Як це може проявлятися в житті? Чоловіки в таких сім'ях або гинуть у досить молодому віці, або серйозно хворіють (аж до інвалідності), або спиваються, або йдуть. А якщо нічого такого не відбувається, то чоловіків ніби "видавлюють" із сім'ї.
А жінки об'єднуються, щоб виживати без чоловіка, часто селяться на одній території. В народі така сім'я називається "баб'яча яма".
Як створюється такий сценарій і сімейний міф?
Щоб запустилася така історія, недостатньо того, щоб у когось із жінок у роду не склалося особисте життя або сталася трагедія. Уся справа в сильних почуттях і переживаннях, які залишилися після події і не були перероблені.
Наприклад, від жінки пішов чоловік до іншої, а вона не прожила свої почуття, засунула їх кудись подалі, щоб вижити і витягнути дітей. Але вони нікуди не ділися і так чи інакше свій непрожитий біль вона буде транслювати своїм дочкам. Так може зародитися сімейний міф про те, що від чоловіків одні проблеми і без них краще. А дочки через лояльність до своєї матері будуть цей міф підтримувати і підтверджувати подіями у своєму особистому житті. Докладніше про це можна почитати в книжках німецького філософа, психотерапевта Берта Хеллінгера і в книгах з сімейної терапії.
Що робити?
Якщо ви помічаєте історії, що повторюються у вашому роду, то варто дослідити, як проявляється сімейний сценарій і який сімейний міф за цим стоїть. Усвідомлення — перший крок до виходу зі сценаріїв.
Другим кроком може бути розплутування родових лояльностей: через лояльність (відданість) до кого з вашої сім'ї ви підтримуєте цей сценарій? Коли це стає зрозуміло, то можна розділити ці історії. Наприклад: «Бабусю, я буду тебе любити і залишуся твоєю онучкою, навіть якщо не буду повторювати твою долю».
І третій крок — свідоме формування власного сценарію. Хто ви і яких стосунків хочете насправді? Тут складність у тому, що немає позитивного прикладу парних стосунків, тому доведеться шукати якісь орієнтири та опори у зовнішньому світі.
Сімейні сценарії впливають на нас сильніше, ніж ми думаємо, але, на щастя, це не вирок, вони піддаються корекції. Так, це потребуватиме чималої особистісної роботи, але воно того варте.
Джерело: ukr.media
