Чи траплялося вам відчувати провину, незручність, самотність і не розуміти, звідки ці почуття взялися? Чи замислювалися, чому родичі завжди сваряться напередодні певних дат? А може, в роді всіх дівчаток називали однаково, хоч уже ніхто не пам'ятає, чому: просто традиція? Можливо, річ у синдромі предків — впливі на життя несвідомих сімейних сценаріїв, що передалися від попередніх поколінь.
Історія будь-якої людини, яка приходить на психотерапію, – історія цілого роду. Кожен із нас — частина великої сімейної системи, всі члени якої, навіть ті, з ким ми давно не спілкуємося або кого вже немає в живих, впливають один на одного. Усередині нашого внутрішньопсихічного поля немає часу: вся історія сім'ї та роду передається та відтворюється крізь покоління.
Про це вперше заговорила відомий психолог Анн А. Шутценбергер. У книзі «Синдром предків» вона розповідає про результати двадцятирічних наукових досліджень у галузі психогенеалогії, невербальної комунікації та сімейних зв'язків.
Анн Шутценбергер складала з клієнтами геносоціограму – дерево роду. На ній можна було побачити, як зв'язки між поколіннями, сімейні історії та давні трагедії впливають на всіх членів сім'ї. Міжпоколінські зв'язки навантажені величезною кількістю інформації: пам'яттю про травматичні події, конфлікти та втрати. Все це зберігається у загальному несвідомому полі, яке можна назвати родовою пам'яттю. Як це може виявлятися у житті?
Синдром річниці
Буває, що несвідоме нагадує про важливі події життєвого циклу повтором дати або віку. Це можуть бути повтори нещасних випадків, шлюбів, розлучень, народження дітей, хвороб в тому самому віці у двох, трьох, п'яти поколіннях.
Деякі з нас щороку в той самий день відчувають тривогу, пригніченість, самотність, але не можуть зрозуміти чому, пише Анн Шурценбергер. Не знають вони і про те, що цього дня припадає річниця трагічної події далекого минулого. Такі збіги зустрічаються тоді, коли зв'язки між поколіннями сильно заряджені емоційно, багато невисловлених слів та невиплаканих сліз. Весь вантаж передається наступним поколінням.
«Провали» у сімейній історії
В історії сім'ї можуть бути тимчасові відрізки, про які ніхто не знає чи не заведено говорити. У цьому “сімейному склепі” можуть зберігатися цілі десятиліття, пише Анн Шутценбергер.
Про Синдром Предків, який може зіпсувати вам життя
Можливо, серед ваших предків були репресовані або зниклі безвісти. Про це нестерпно пам'ятати, а говорити взагалі неможливо. Такі таємниці йдуть разом із старшим поколінням, але продовжують впливати на долі дітей.
Наприклад, у сім'ях, де бабусі чи дідусі пережили блокаду, з особливим трепетом ставляться до їжі, ніколи не викидають надлишки. Це передається не лише дітям, а й онукам, правнукам.
«Ізгої»
У багатьох сім'ях є родичі, про яких нічого не відомо або яких свідомо викреслили із сімейної історії. Як правило, це люди, які ведуть маргінальний спосіб життя, що порушили моральні закони суспільства, ті, за кого соромно чи в чиєму житті відбулися трагічні події — раптова смерть, тяжка хвороба.
Якщо таку людину «виганяють», рано чи пізно в сім'ї обов'язково народиться дитина зі схожими рисами характеру, а іноді долею «ізгоя», пише у своїй книзі Анн Шутценбергер. Все невисловлене та таємне несвідомо проявляється через життя нащадків.
Ім'я як ідентичність
Чи знаєте ви, кому завдячуємо своїм ім'ям? Може, вас назвали на честь одного з батьків, бабусі чи дідуся чи на честь героя роману? А може, у вашій родині прийнято так називати дітей? Який зміст вкладали у це ім'я батьки?
Це може стати розгадкою вашої поведінки і подій, які відбуваються в житті. Наприклад, вас назвали на честь дідуся, яким усі пишалися, і у родичів ви мимоволі з ним асоціюєтеся. Від вас чекають таких же успіхів у математиці чи неабияких організаторських здібностей. І ви все життя намагаєтеся досягти того, що не цікаво та не близько.
Відчуття сирітства, відсутності коріння, зв'язку з предками
Буває, що ми відчуваємо відірваність, ізольованість, не розуміємо, яке місце займаємо в роді, сім'ї та взагалі в житті. Можливо, хтось із ваших був сиротою, жив при сім'ї родичів «з милості», відчував себе тягарем. Це сприйняття себе могло передатися через покоління та закріпитись як сімейна риса характеру.
Ці симптоми позбавляють життєвої енергії. Психіка намагається впоратися із почуттями, накопиченими за багато поколінь до нас. Успадкований тягар печалі, тривог, скорботи, почуття самотності тягне назад.
Ми можемо не помічати його, але він має на нас величезний вплив: нам важко даються прості речі, ми почуваємося невдахами, втрачаємо сенс життя. Власним бажанням немає місця, їх заміняють прагнення, розпорядження та встановлення попередніх поколінь нашого роду. В результаті ми живемо не своїм життям.
Як позбутися синдрому предків
Повернути своє життя цілком можливо, але для цього потрібно зробити роботу. Вам доведеться:
- Заглибитись у сімейну історію, поговорити з родичами про життя предків, зрозуміти, чи є теми чи люди, про яких не прийнято говорити, зробити запити до архівів
- Бути готовим до того, що спливуть несподівані факти з життя сім'ї, не завжди однозначні та приємні
- Спільно з психотерапевтом, який працює у психогенеалогічному підході, скласти геносоціограму вашої родини
- За його підтримки переробити вантаж сімейних таємниць та важких почуттів, пов'язаних із ними.
Ці кроки допоможуть озвучити те, що замовчувалося, прожити, що було не прожито, налагодити емоційні зв'язки між поколіннями, покращити стосунки з рідними та зустрітися із самим собою.
