Іноді мені здається, що, наприклад, якщо я не маю хлопця, значить, я і не дівчина. Можливо… Але дівчини у мене теж немає, отже, за логікою, я й не хлопець.
Був такий термін у всіма відомого Зигмунда Фрейда – «вроджена бісексуальність», який використовувався в його теорії про те, що всі люди народжуються бісексуальними і лише надалі в процесі психологічного розвитку стають моно-або гетеросексуальними, при цьому бісексуальність набуває латентної форми.
Але я вже давно помітила, що відносини з представниками тієї та іншої статі розвиваються багато в чому однаково. Тобто на самому початку, коли тільки знайомишся з хлопцем або з дівчиною, ти відчуваєш сильний інтерес, радість новизни і радість впізнавання цієї нової в твоєму житті людини, загалом безліч «симптомів» закоханості. Ти ще нічого про нього не знаєш, тобі цікаві його реакції, його відповіді на банальні питання на кшталт: «твій улюблений колір» або «яку слухаєш музику», його емоції.
Тобі приємно, що ти можеш викликати в нього усмішку, що саме твій жарт або просто твоя присутність стає причиною його гарного настрою. Тобі особливо приємно отримувати СМС або чути цей голос у слухавці, не кажучи вже про чарівне передчуття перших зустрічей. Згодом ця гострота відчуттів проходить, але якщо поступово з'являється все більший ступінь довіри, спілкування поглиблюється, то на місце закоханості приходить любов. Закоханість і любов до людини, будь то хлопець чи дівчина, не має значення.
Коли тобі почав подобатися молодий чоловік, хочеться зробити йому щось незвичайне, романтичне, щоб викликати його посмішку, щоб доставити йому радість. Коли почала подобатися дівчина – те саме. Про всіх подруг чи дівчат, з якими я люблю спілкуватися, я цілком можу сказати: «Будь я хлопцем, ммм…».
Пам'ятаю, з моєю колись найкращою подругою ми щомісяця відзначали день нашого знайомства і обмінювалися якими подарунками, це були і брелоки, і цукерки, і мила нісенітниця, ну і на річниці дарували щось значніше. Однокурсники навіть вважали нас найромантичнішою «парочкою». Так і було, чого тільки ми не придумували разом! Скільки було найцікавіших спільних прогулянок, «змов», мрій та планів! Зауважу, що при тому, що я абсолютно традиційної орієнтації, але безліч шалено романтичних моментів у моєму житті були пов'язані саме з представницями прекрасної статі.
До речі, дівчата часто скаржаться на менш багату, ніж у них та їхніх подруг, фантазію їхніх молодих людей щодо сюрпризів. А ще від багатьох дівчат, які дружать, можна почути фразу: «Якби одна з нас була хлопцем, ми зустрічалися б». До речі, від хлопців я щось подібне теж чула («Якби один із нас був дівчиною…»). Я знаю конкретні приклади серед своїх друзів, коли дружба між хлопцями справді схожа на любов (особливо багаторічна), коли це повне порозуміння майже без слів, схожі погляди на світ, тільки їм зрозумілі жарти, тобто, здавалося б, навіть більш ідеальна модель відносин, ніж класична любов у загальноприйнятому розумінні. Іноді це навіть здається дивним, що світ улаштований так, що «нормальним» вважається союз чоловіка і жінки, адже, здавалося б, з людьми своєї статі ми найчастіше розуміємо одне одного набагато краще! Та що розуміємо – відчуваємо!
Вважається, що друзів своєї статі ми вибираємо за тими ж критеріями, зовнішніми та внутрішніми якостями, що й протилежної, ми вибираємо тих, хто нас приваблює. Свідомо це відбувається чи ні, але я погоджуюся, що це так. І справді, хіба комусь подобається спілкуватися з тим, хто його відштовхує своєю зовнішністю чи тим більше внутрішньо? А навіть друзі протилежної статі, яких ми ніби не сприймаємо «як хлопця» або «як дівчину», насправді так само нас приваблюють, тільки з домінуванням, якщо можна так сказати, розумового потягу, ніж сексуального.
Тут, звичайно, ще існує такий момент, як збіг темпераментів і відчуття якогось підсвідомого комфорту поряд з людиною (між хлопцем та дівчиною це може називатися «хімією»), тобто щось, чого ми не можемо пояснити, але воно є чи не визначальним фактором у виборі друга чи подруги, хлопця чи хлопця. Щоправда, іноді травмуючі епізоди в дитинстві чи якісь ситуації, які перешкоджають нормальному розвитку потягу до протилежної статі, породжують гомосексуальність. Але, тим не менш, психологи вважають, що у світі всього 3% людей гомо від природи, а інші ж або слідують віянням моди, або просто грають, або «шукають себе» у такий спосіб.
Нормально для кожного з нас – шукати того, хто доповнює себе. Світ дуальний, окремо або зі своєю статтю дуже складно досягти цілісності та умиротворення, чоловік і жінка разом складають єдність протилежностей. З хлопцями буває чудово пожартувати «по-чоловічому», подивитися футбол, хокей тощо. З дівчатами класно поговорити про моду і кохання, наприклад. З обома здорово можна пофілософствовать, все залежить від людини , а не від її статі.
Гадаю, ні для кого не секрет, що в кожному з нас є щось чоловіче і жіноче, не буває абсолютно жіночної жінки або абсолютно мужнього чоловіка. Адже в корінні цих слів і так закладено суть, решта вже відтінки, інакше вийшла б «мокра» вода або «олія олія». Думаю, що ми й обираємо для любовних чи дружніх стосунків тих, хто є полярним для нас. Тобто, наприклад, грубо кажучи, якщо в тобі 80 до 20 «жіночого» та «чоловічого», то тобі потрібні ті, у кого 20 «жіночого» до 80 «чоловічого», і навпаки. Тоді баланс дотриманий і відносини складаються чудові без істотних втрат з обох боків.
Ось у чому суть «половинок»! Все виявляється дуже просто.
