
У будь-якій серйозній справі є свої типові помилки. Самозахист – серйозна справа? Значить, і це стосується.
Помилки та помилки зазвичай властиві дилетантам у цій справі. Початківцям. Проблема в тому, що в ролі “початківців” та “дилетантів” тут часто виступають дорослі. Люди, що склалися з життєвим досвідом, відвикли бувати учнями. Вже тому багатьом складно вчитися (а вчити їх складніше!). А тут ще Інтернет! Підсумок: у голові каша з невідфільтрованої інформації, помножена на переконання, що ти орієнтуєшся у темі. Навіть не орієнтуєшся, а розумієшся!
З іншого боку, нікуди не подіються народно-побутові уявлення, які вбираються у процесі виховання. Іноді ці фактори суперечать один одному, іноді працюють в унісон.
І до школи самооборони/єдиноборств така людина приходить із купою стереотипів, що заважають навчанню.
Отже, познайомимось із деякими із «стандартного набору»? Попереджу відразу: те, що вони один одному суперечать, — нормально! По-перше, необов'язково «чіпляти» відразу всі помилки. По-друге, внутрішні протиріччя в нас таки примудряються уживатися. Це некомфортно, але… Але це звичайна річ.
1. «Краще маленький „ТТ“, ніж дзюдо та карате».
Краще. У низці ситуацій. А буває, що й гірше. Будь-яка зброя добре в критичній ситуації, коли доречні крайні заходи. І погано, якщо ви схопилися за нього, коли вбивство недоречне. Саме вбивство. Зброя вбиває, вона і вигадана для цього. Що вогнепальна, що ніж. Погрожувати їм, намагатися контролювати опонента тощо доречно лише, якщо ви готові вбити. Бо зі зброєю це набагато простіше, ніж не вбити.
До речі, а у любителів цієї приказки зброя є? Хоч би ніж?
2. «Краще нехай дванадцять судять, аніж четверо несуть».
Воно ніби правильно. Було б вірно, якби не вело до нездорових ілюзій… А втім, а чи бувають вони здоровими?
Часто людина думає, що трапиться необхідність — вона всіх порве, у прямому розумінні вб'є, і будь що буде. Чи багато хто говорить так замислюються: а чи зуміють вони за необхідності виконати заявлене? І фізично, і головне – психологічно? Вже пробували? Якщо ні — ваша впевненість не ґрунтується ні на чому!
2. «Хочу вивчити кілька прийомів».
«Пари», може, й годі. Хоча насправді, швидше, десятка доведених до автоматизму технік — і це часто упускают. Тобто “вивчити” – не означає “подивитися і повторити”. По-любому, поколювати доведеться!
І навіть прийоми в рукопашній – не завжди головне. Не менш, а може, й більше, важливим є вміння рухатися. Умовно кажучи, спритність, координація. Якщо її недостатньо, не факт, що прийоми спрацюють. Та й не напрацювати їх за поганої координації.
3. «Щоб нокаутувати, особливої сили не потрібно».
Найважливіший чинник у бою — фізпідготовка, силові та швидкісні якості. На жаль, без них «прийоми» також можуть не допомогти. Загалом небезпечна ілюзія — вважати, що майстерність замінює силу. Тобто майстерність замінює, та спробуй його досягти!
4. «Найкращий захист – напад».
Так і є. Тільки на практиці оточуючі, а пізніше судді можуть вважати вас агресором.
До речі! А чи нападати ви добре вмієте? Впевнені, що одразу позбавите опонента боєздатності?
5. «Не можна бити першим».
Як то кажуть: «у карате не нападають першим, у карате б'ють першим». Тобто проводять превентивні, що випереджають дії при агресії супротивника.
6. «Кольт зрівняв усіх».
Найпоширеніша ілюзія — покладатися на легальну зброю самооборони. Не те, що воно марне — просто покладатися треба на себе. А зброя — не більше, ніж інструмент у вмілих руках. Скажу про один чинник: носити зброю треба так, щоб зуміти миттєво скористатися ним. Тобто травматичний (та хоч би й бойовий!) пістолет у глибині сумки все одно, що взагалі без нього.
Крім того, воно тому і легальне, що не має ефективності бойового. Тож результат застосування непередбачуваний. І в будь-якому випадку, будь-яка зброя потребує тренування!
7. «Треба бути справжнім чоловіком».
«Справжній мужик» не може бути ні ідіотом, ні самогубцем. Не прите на рожен. Пам'ятайте добрі принципи:
– побачив дурня – обійди;
— найкращий бій — бій, що не відбувся;
— найкращого полководця звуть не «всепереможним», а «непереможним».
8. У разі фізичного зіткнення бійки, власне рукопашного бою, може бути.
Насправді, перемагає перший ефективний удар. В активних діях пропустившого виникає коротка пауза, в яку його добивають.
Реальний бій не схожий на бійку, ні на спорт. Хоча вміння битися – основа основ.
І головне: якщо нема чого й нема кого захищати — швидше залишайте небезпечне місце. Тобто біг – найкраща самооборона!



