Про прання і усе, що з ним пов'язано, здавна існує багато прикмет, тому що це заняття, яке рано чи пізно доводилося робити усім. Робота ця раніше вважалася важкою і обтяжливою та займала часом кілька днів. І, чим складніше господиням діставалася чиста білизна, тим сильнішими були стереотипи і переконання. Можливо, вас розсмішать ці дивні рекомендації з минулого, але колись у них вірили, і ми вирішили розповісти про декілька найцікавіших, інформує Ukr.Media.
Популярні прикмети про прання білизни
Наші пращури думали, що одяг або постільну білизну не можна сушити вночі. Це приваблює "злих духів". Погано, якщо на білизну потрапляє місячне світло. Вважалося, що це може стати причиною душевних хвороб і невдач. Якщо ж тканина буде сохнути на сонці, вона наповниться енергією сонячного світла, і буде зцілювати та зігрівати свого власника.
На ніч прати білизну категорично заборонялося, але і ранній ранок для цього заняття вважався недоречним. Прикмета свідчила, що той, хто починає день з прання, — змиває з себе удачу. Залишався лише один час — перед обідом.
День тижня теж потрібно було обирати з розумом. Понеділок, як відомо, день важкий, тому починати у цей день щось серйозне взагалі не варто було. Якщо випрати білизну у понеділок — весь тиждень довелося б сушити, у вівторок — теж до лиха, у суботу — погано, можна посваритися з близькими та й грошей не буде, прати у неділю — до хвороб і неприємностей, а ось у середу — найкраще. Тож вибір залишався невеликий: денний час у середу або, у крайньому разі, у четвер або у п'ятницю.
До прання чоловічого одягу мав бути особливий підхід. Якщо, наприклад, викручувати усе вручну, чоловік ніколи не подивиться на іншу жінку. Щоб повернути додому чоловіка, що зраджує, дружині потрібно було випрати його речі у струмку тричі, вимовляючи при цьому певні слова. А незаміжнім дівчатам прати треба було особливо обережно, оскільки пролита вода загрожувала невдалим шлюбом. Небажано було прати і у день чийогось весілля, щоб молодята не страждали потім через негаразди і фінансові проблеми. Якщо жінка прала речі під час дощу, то у неї могли початися серйозні конфлікти з чоловіком, а якщо під час прання намочити свій одяг, чоловік міг навіть почати пити.
Щоб нові речі служили довше, вперше їх прали на молодика.
Ковдри не прали у травні місяці: це вірний спосіб "вимити" з домівки члена родини. На Різдво теж не прали, щоб випадково не "стерти" близьку людину.
Вірити чи не вірити у прикмети і забобони — особиста справа кожної людини. Якщо прикмета випадково спрацювала, цей факт зазвичай запам'ятовується, і вразлива людина пов'язує свої дії з зовнішніми факторами, які могли якось на це вплинути. Існує безліч забобонів, які не мають під собою взагалі ніяких обґрунтувань, але є люди, які кажуть, якщо вже у це вірили наші пращури (а вони були мудрими людьми), то й ми будемо. Жителі міст частіше розглядають забобони як кумедну гру. Вони впевнені, що це лише бабусині казки, і, почувши про чергове "не можна", відмахуються рукою. Але для сільських жителів — це частина традиційної культури і система якихось народних знань, які потрібні були для того, щоб якось захистити себе, убезпечити або допомогти.
