Те, що 90% дорослих дітей не тягнуться спілкуватися зі своїми батьками — це сумний, але факт, інформує Ukr.Media.
Батьки і діти — люди з різних поколінь, одні потребують уваги, інші вічно зайняті своїми справами, живуть на різних швидкостях. Батькам важливо зрозуміти, що ж вийшло з головного проєкту їхнього життя, цікаво заглянути в серце і душу дитини, послухати її думки, дізнатися, які саме сімейні цінності прижилися, а які розум дитини відторгнув.
Дорослим дітям не особливо хочеться перед батьками відкриватися, хоча зі своїми друзями вони можуть спілкуватися годинами і бачитися часто.
Якщо ви думаєте, що справа в вас самих, що ви припустилися якихось помилок у вихованні дитини, і тепер вона віддає перевагу дистанції, то викиньте ці думки з голови. Не в цьому справа.
У Марка Твена, американського письменника, є кілька цитат — роздумів на тему відносин батьків і дітей. Він пише:
«Будь доброчесним, і ти будеш самотнім»
Життя так влаштоване, що вкладене добро поверненню не підлягає.
«Роби добро і кидай його у воду» — говорить східна мудрість.
Не чекай, що зерна дадуть багатий урожай. Урожай твоїх зусиль збере інше покоління, наприклад, внуки.
В Італії є безліч прислів'їв про те, що доросла дитина не повинна витрачати свої сили, енергію і гроші на батьків що старіють, вона повинна спрямовувати свої сили на своїх дітей.
«Один батько може прогодувати десять синів, але десять синів не можуть прогодувати одного батька»
Один письменник прийшов до гіркого висновку:
У молодості ми дуже багаті життям і охоче всім у борг роздаємо свої багатства, але коли під старість підемо борги збирати — ніхто не повертає. І це дуже прикро.
Ми не позичаємо свою турботу і любов дітям на час, щоб скористатися ними на заході років. Ми любимо тому, що відчуваємо ці почуття, ми віддаємо себе, тому що бачимо в цьому своє призначення. І як же нестерпно важко буває тим людям, які просять і благають про відповідні почуття, а отримують лише відсторонену байдужість.
Чи можливо переінакшити цей вислів Твена і прийти до висновку, що чим суворіше батько буде ставитися до своїх дітей, тим більше шани вони будуть виявляти йому в старості? Ні, не думаю. Прищепити дитині почуття любові і поваги ще нікому не вдавалося.
Марк Твен згадує: Коли мені було чотирнадцять, мій батько був такий дурний, що я ледве терпів його. Але коли мені виповнився двадцять один рік, я був вражений, наскільки цей старий чоловік порозумнішав за останні сім років.
Майте терпіння. Прийде такий час, коли ваші діти втомляться від нескінченної суєти мирських справ, їх потягне до себе тепло рідного дому і їм захочеться проводити вечори у вашому товаристві.
А ось про яку форму існування батьків і дітей пише бразильський прозаїк Пауло Коельо:
«Діти відрікаються від мрії, щоб порадувати батьків, батьки відрікаються від самого життя, щоб порадувати дітей…»
А тепер вельми складна для розуміння і для прийняття думка Марка Твена, але, можливо, в цій злій істині і закладено відповідь на питання, чому діти не хочуть спілкуватися:
Ми обсипаємо дітей подарунками, але найцінніший для них подарунок — радість спілкування. Дружбу — ми даруємо неохоче і розтрачуємо себе на тих, кому ми абсолютно байдужі.
Однак зрештою ми отримуємо по заслугах. Приходить час, коли нам найбільше на світі потрібне товариство дітей, їхня увага, і нам дістаються ті жалюгідні крихти, які раніше припадали на їхню долю.
Джерело: ukr.media
