Людина бажає і прагне керувати різними процесами: робочим, особистим, креативним, бізнесом, причому особисте пов'язане з рештою і є прерогативним. Так, впевненість, у тому числі з опорою на позитивний досвід, дає найкращі шанси на розвиток, а гарний настрій — психологічну стійкість до неприємних ситуацій та недосконалості інших людей.
Проте люди не однакові, комусь найкраще підходить групова, а комусь індивідуальна терапія. Причому в різних ситуаціях є користь і того, й іншого способу.
Індивідуальна психотерапія-досить поширений спосіб психологічної допомоги та аналізу з індивідуальними сесіями та взаємодією спеціаліста та клієнта.
Самоаналіз – інше. Він підходить тим, хто досить розуміє і приймає себе, «сам собі передбачуваний», хоч і шукає, і знаходить виправдання власним рішенням і вчинкам, навіть у спонтанному їхньому вираженні.
Самоаналіз та наступне за ним удосконалення найбільш доступний натурам гармонійно розвиненим та психологічно підготовленим, сильним. Така людина знає недосконалість оточуючих, свої реакції і тому може вибирати стиль спілкування, аж до самоізоляції, який йому зручний. При цьому також обирати різні форми активності, у тому числі в комунікації — тоді, коли вони зручні. Це головна відмінність зрілої та самодостатньої натури від тих, хто зберігає залежність власного настрою та вчинків від оточуючих – їхніх дій, думок та спроб маніпуляції.
Користь особистісного зростання прямо пов'язані з психологічними імперативами конкретної особистості, над одиночній роботі з себе, над аналізі себе «під лупою», а групової терапії, серед однодумців, які мають подібний шлях, життєвий досвід і враження. Зрозуміло, спосіб добре працює при довірчому ставленні до членів групи, інакше якщо закриватися і емоційно стримуватися — це не варіант.
У правильно організованому груповому обговоренні відбувається відвертий обмін думками та досвідом, запускаються процеси роздуми, бачення себе і навіть розуміння з боку, які важко так само повно запустити самоаналізом, поодинці. Бачення власних вчинків із боку — одне з умов чіткішого, об'єктивного сприйняття.
У разі груповий терапії причиною довіри є відвертість і визнання своїх помилок, недоліків і недосконалості іншими учасниками. Так відбувається відкритий діалог і можуть навіть створюватися мікро-групи, пари за інтересами, що об'єднують людей за подібним досвідом «від ударів долі». Виникає бажання ділитися враженнями й надалі.
Групова психотерапія ґрунтується на об'єднуючому початку — так зустрічаються «дві самотності» або люди, які мали прикрощі від інших. Основні способи ефективної групової комунікації пов'язані з обґрунтованим психологічним підходом, з акцентами на фокус проблемного питання, візуалізацію контакту: все поруч і відкриті, можна доторкнутися, зрозумілий результат сенсу, дій, усвідомлення бажань з отриманням зворотного зв'язку від команди — членів групи, які мають схожі невирішені проблеми.
Ще одна користь у тому, що при груповому аналізі ситуацій, що хвилюють, добре працює техніка контейнування проблем. При обговоренні різними людьми групи причинно-наслідковий зв'язок проблеми стає зрозуміліше, менш «страшною», а шляхи її вирішення, навпаки, колективним розумом пропонуються більш ефективні. Приходить розуміння, що людина може керувати своїм життям більш впевнено, адекватно, логічно, не лише інтуїтивно.
У форматі живої практики та із застосуванням техніки декомпозиції у команді члени групи самі стають об'єктом взаємного впливу та комунікації. Опрацьовуються десятки інсайтів. Їм самим дуже приємно чути і розуміти, наскільки вони мають рацію, удосконалюються, набувають сили і перемагають свої проблеми. Це ще один спосіб підвищити психологічну стійкість і виживання в умовах хаосу та паніки свідомості, спосіб зосередитись, незважаючи на турбулентність ситуацій навколо.
