Якщо в сухопутних війнах люди використовують тварин уже багато століть, то черга морських битв рано чи пізно, але мала підійти. Сталося це не дуже давно, ще й століття не минуло.
Першопрохідником у роки першої світової війни виступив відомий дресирувальник Володимир Дуров. Для підготовки морських бійців відібрали два десятки тварин – тюленів та їхніх «братів» – сівучих.
Тренувальну базу розмістили у Балаклавській бухті під Севастополем. Планувалося, що тварини ставитимуть магнітні міни на судна противника, знищуватимуть якірні міни та допомагатимуть у порятунку екіпажів потоплених суден.
Результати не змусили на себе довго чекати, на показових тренуваннях тюлені легко знаходили муляжі протикорабельних мін і ставили на них буйки. Але до бойового застосування справа не дійшла. Німецька розвідка пронюхала про секретних диверсантів, у результаті всі вони виявились отруєними. Військова контррозвідка завела справу, але пролунала революція і про тюлені забули.
Черговий крок зробили американці за півстоліття. На цей раз цілком практичний. Бойовий підрозділ, сформований з тюленів, морських левів і дельфінів, навчених на базі в Сан-Дієго боротьбі з диверсантами-аквалангістами, патрулював у роки американсько-в'єтнамської війни затоку Кем Ран Бей, відомішу росіянам як Камрань. Відомо, що на рахунку тварин – кілька десятків виявлених, захоплених чи знищених аквалангістів. Серед них виявились навіть громадяни СРСР.
Для підводних боїв морських тварин озброювали ножами та отруєними голками, закріплюючи їх на носі. Морські леви користувалися пристроями «без докорів совісті», чого не можна сказати про дельфінів.
У різних джерелах можна зустріти повідомлення про дельфінів-вбивць – Геркулес і Таффі, які «служили» в Камрані. Але фахівці радянського військового океанаріуму, створеного в Козачій бухті Севастополя 1967 року, до таких заяв ставилися скептично. З їхнього досвіду після атаки зі смертельним наслідком дельфіни, відомі своєю людинолюбством, переживали сильний стрес і часом навіть відмовлялися подальшого виконання команд.
Пацифістські настрої тварин відомі і американцям. Свого часу витала ідея підготовки дельфінів як морських камікадзе. Завдання здавалося дуже простим, але тільки до певного часу. Коли зграя стала свідком загибелі їхнього одноплемінника під час вибуху макета крейсера, хвостаті спецназівці підняли справжній бунт і геть-чисто відмовилися від небезпечної роботи.
Довелося витрачатися на перекваліфікацію. Проти пошуку затонулих предметів (для військових це насамперед міни та торпеди) дельфіни не заперечують. Згодом від ідеї камікадзе відмовилися повністю, виявилося, що «протест» дельфінів підкріплений матеріально. Підготовлена тварина коштує щонайменше мільйон доларів. Їхнє життя в неволі досить комфортне. До кожного приставлений індивідуальний інструктор, за здоров'ям стежать ветеринари, а для харчування використовують лише добірну рибу.
Сьогодні «під рушницею» в американських ВМС служать дві з половиною сотні морських тварин, розосереджених семи спеціальними базами. Один із підрозділів, наприклад, охороняє акваторію бази Бангор у штаті Меріленд, де дислокується ескадра ядерних субмарин.
Російські дослідження відновилися 1994 року в Мурманському морському біологічному інституті. На службу у Баренцевому морі призвали сірих тюленів. Конкурсний відбір був твердим. У ході нього з'ясувалося, що арктичні тюлені швидше і надійніше, ніж сивучи виконують команди, не поступаючись дельфінам у швидкості навчання.
Основні тюлені спеціалізації – виявлення та маркування металевих предметів, доставка інструменту водолазу, зрив з людини аквалангу та конвоювання затриманого до берега. У перспективі – охорона суден та пошук затонулих кораблів. Служба продовжується…
