Існує жартівлива версія, що коли собаки намагалися дістатися Місяця, побудувавши живу піраміду, один із них зіпсував повітря, спричинивши її руйнування. Відтоді, мовляв, собаки зазирають одне одному під хвости, шукаючи винуватця.
За цією поведінкою, яка може здаватися нам «непристойною», насправді стоять складні фізіологічні процеси.
По обидва боки від анального отвору у собак (та котів) розташовані параанальні залози. Вони виділяють секрет з унікальним індивідуальним запахом. Для собаки цей аромат слугує своєрідною «медичною карткою» та «паспортом». За лічені секунди тварина може отримати інформацію про стать, приблизний вік, стан здоров’я, рівень стресу, готовність до спарювання та навіть про те, чим інша тварина харчувалася.
Цьому сприяє унікальний вомероназальний орган, або орган Якобсона, розташований за верхніми різцями на піднебінні. Він здатен вловлювати найдрібніші запахи, дозволяючи собаці ігнорувати фонові аромати та концентруватися на запахах із залоз.
Собаки мають надзвичайну чутливість до запахів. Там, де людині потрібна ціла хмара аромату, собаці достатньо кількох мізерних молекул.
Ми часто сприймаємо обнюхування як аналог рукостискання або перегляду сторінки у соціальній мережі. Однак у світі собак це не завжди є актом взаємної згоди. У дикій природі собаки мають великі території, тоді як у міських умовах «примусове соціальне обнюхування» на вузькій стежці може бути безцеремонним вторгненням у особистий простір.
Для багатьох собак чужий ніс під хвостом є стресом, а не привітанням. Це може бути спробою домінування або прямою загрозою, особливо якщо тварина відчуває біль у спині чи суглобах. Ситуація, яку ми розцінюємо як «знайомство», може миттєво перерости у конфлікт, якщо одній зі сторін таке фамільярне ставлення не сподобалося.
Тому перед тим, як дозволити своєму собаці підійти до іншого, варто запитати дозволу у його власника. Не варто покладатися виключно на слова людини, адже фраза «він не кусається, просто грається» може пролунати безпосередньо перед нападом. Важливо навчитися читати мову тіла тварин. Якщо під час знайомства інший собака завмер, напружив хвіст, а в очах з’явився білок («китовий погляд»), це свідчить про максимальну напругу перед сутичкою. У таких випадках тварин слід негайно та спокійно розвести.
Часто радять, щоби відволікти собаку, який надмірно цікавиться іншим, сказати йому «до мене» спокійним тоном. Однак в умовах сильного інстинктивного збудження ця команда спрацює лише у найтренованіших собак. Також не варто панічно натягувати повідець. Якщо собака хоче наблизитися, а повідець його різко обмежує, виникає фрустрація бар’єра, що збільшує напругу. Собаки на натягнутих повідцях б’ються частіше, оскільки позбавлені шляху до відступу. Найкращим інструментом контролю є вміння підтримувати комфортну дистанцію та тримати повідець провислим.
Якщо собака, який раніше радо спілкувався з іншими, раптом почав уникати обнюхування та підтискати хвіст, не варто одразу панікувати. Хоча це може бути сигналом про хворобу, частіше це свідчить про дорослішання тварини. Її можуть більше не цікавити «галасливі розбірки», або ж їй просто не подобається конкретний сусідський собака. І це природно.
Щодо гігієни: не варто надмірно перейматися. Собаки співіснують з людьми тисячоліттями, і наша імунна система добре адаптована до їхньої мікрофлори. Однак варто пам’ятати, що після ретельного дослідження чужих анальних залоз (іноді навіть вилизування) собака приносить новий мікробіом додому, на диван і під час ранкових поцілунків. Це питання особистої гидливості.
Природа наділила собак дивовижними способами взаємодії. Позбавляти їх цього спілкування, уникаючи будь-яких зустрічних собак, означає створювати тривожного, соціально неадаптованого собаку, який буде надмірно гавкати на все живе через брак досвіду. Обмін запахами є життєво важливим для їхньої психіки.
Необхідно контролювати середовище, а не пригнічувати інстинкти. Дозволяйте собаці повноцінно спілкуватися, але робіть це в безпечних умовах: на просторих галявинах, спеціальних закритих майданчиках, із перевіреними друзями, де є вільний простір для руху. На вузькій міській вулиці чи тротуарі найкращим і найбезпечнішим «собачим рукостисканням» буде спокійно пройти повз одне одного.