Батьки, чиї діти займаються спортом, часто стикаються з підвищеним стресом і переживаннями. Особливо це стосується ситуацій, коли дитина має талант, але стикається з некомпетентним тренером, або коли батьки відчувають, що не можуть контролювати ситуацію. Головне завдання батьків — навчитися підтримувати дітей у складні моменти, долати розчарування та невизначеність, не дозволяючи власним страхам та емоціям взяти гору.
Ось чотири важливі поради для батьків, які допоможуть зберегти баланс і підтримати дитину:
1. Розділяйте власний досвід і досвід дитини
Спортивні досягнення дітей часто викликають сильні емоції у батьків, адже існує безліч факторів, які ми не можемо контролювати: партнери по команді, травми, тренери, інші батьки, час на полі, бажання самої дитини. Батько, який звернувся до психолога, усвідомив, що його тривога пов’язана з власним відчуттям втрати контролю. Йому довелося зрозуміти, що недовіра до людей і життя — це його особиста проблема, а не проблема доньки. Він почав усвідомлювати, що змішує власний досвід із досвідом доньки, яка, до речі, не була настільки засмучена, як він.
Батьківство — це також шлях до власної трансформації, а не лише розвиток дитини.
Для кращого розуміння себе як батька, поставте собі ці запитання:
- Чому це так важливо для мене?
- Яка уявна катастрофа захопила мою свідомість?
- Які вивчені моделі поведінки від моїх батьків чи роду я можу повторювати?
- Що я намагаюся виправити, хоча це не моя справа?
- Як я можу не помічати того, що найкраще для моєї дитини, аби заспокоїти себе?
- Чи роблю я це про себе, про свій успіх чи невдачу як особистості чи батька?
- Яка стара рана пробуджується для зцілення (наприклад, відторгнення, несправедливість, неадекватність, бути непоміченим, необхідність контролювати чи перемагати)?
2. Акцентуйте на цінностях, а не на перемозі
Перемога та змагання важливі, але зрештою найважливіше — це те, ким ми стаємо в процесі, і цінності, якими ми керуємося. Для вашої дитини результат — це її якості та життєві навички. Суспільство не завжди це заохочує, тому батьки мають стати тим голосом, який надає перевагу “тому, хто ти є, та самому процесу”.
Виділіть час, щоб записати, чого ви сподіваєтеся навчити свою дитину через спорт і ким вона стане. Ось декілька прикладів того, що ви можете заохочувати:
- Вміння з’являтися.
- Не здаватися, коли стає важко.
- Любити гру.
- Бути турботливим товаришем по команді.
- Залишатися скромним.
- Ризикувати.
- Пробачати себе.
- Справлятися з розчаруванням.
- Вчитися на зворотньому зв’язку.
- Керувати сильними емоціями.
- Відстоювати себе.
- Балансувати спорт і життя.
- Радіти перемогам інших.
- Підніматися після поразки.
Покажіть дитині цей список і запитайте, що вона найбільше захоплює в інших і що хоче розвинути. Дозвольте їй самій вибрати “цільові показники” на майбутній сезон. Коли ви даєте зворотній зв’язок, відзначайте поведінку та ставлення, що відповідають цим цінностям.
3. Давайте простір для самостійного вирішення
Замість того, щоб автоматично втручатися, коли ваша дитина стикається з болем, розчаруванням або невдачею, пам’ятайте, що у кожної дитини свій шлях і процес розвитку. Ми не хочемо позбавляти їх дарів чи уроків, які ховаються в “колючій упаковці” життя.
Водночас, не слід залишати дитину наодинці. Якщо відбувається щось справді шкідливе, тоді важливо втрутитися. Однак часто ми плутаємо дискомфорт з небезпекою, розчарування з поганим ставленням, а захист — з порятунком.
Дозвольте дитині самостійно проходити свій шлях, включаючи її бажання та труднощі. Ви ж відповідаєте за цінності, які прагнете передати. Тренер повинен відповідати за тренування.
4. Захищайте решту її життя та самовідчуття
Коли дитина щиро любить спорт, вона може легко “розчинитися” в нескінченних тренуваннях та іграх. Її ідентичність може стати обтяженою хибним переконанням, що вона — це її спорт або її результати як спортсмена. Батьки повинні робити все можливе, щоб дитина залишалася дитиною, яка є беззастережно любимою та цінною душею.
Details can be found on the website : www.psychologytoday.com