Перша зустріч з терапевтом схожа на перше побачення: обом сторонам важливо відчути взаємну симпатію та зрозуміти, чи підходять вони одне одному.
Існує багато спільного між вибором терапевта та вибором партнера. Перші сеанси терапії, як і перші побачення, сповнені невизначеності та тривоги. Ми хвилюємося, чи буде про що говорити, чи буде співрозмовник добрим і уважним, чи матимемо ми спільні цілі у стосунках і, зрештою, чи сподобаємося ми одне одному однаково сильно.
Потенційного терапевта чи партнера нам може порекомендувати спільний знайомий, як це сталося у моєму випадку, або ж ми можемо обрати його самостійно, переглядаючи анкети в інтернеті. Особисто для мене ключовим є саме стосунки, і всі докази свідчать про те, що саме вони є основою для зцілення.
Пригадую перший сеанс із 18-річним юнаком, який демонстрував надзвичайну впевненість та браваду. Він оголосив про свій прихід гучним стукотом у двері, наче намагаючись їх вибити. Увійшовши, він без запрошення опустився на диван і одразу почав розповідати про свою родину, друзів, сексуальні пригоди та конфлікти з владою. Година пролетіла миттєво. Я вважала його чарівним і з нетерпінням чекала на наступну зустріч. Однак він більше не з’явився і не відповідав на мої дзвінки. Він зачарував мене своїми розповідями, але не був готовий до тривалих стосунків. Той перший сеанс став для мене терапевтичним еквівалентом “одноразової пригоди”.
Інша клієнтка перед першою зустріччю засипала мене електронними листами, бажаючи “все уточнити”. Її запитання викликали у мене втому та занепокоєння перед нашим першим сеансом. Вона була молодою жінкою, охайною та стриманою, яка, не зупиняючись, розповідала нескінченні історії про те, як її “люди, подібні до вас”, підводили. Вона мала низькі очікування, що я буду іншою, але щось у ній мене приваблювало, і я пригадую, як сильно хотіла довести їй, що вона помиляється, і запропонувати їй більш повноцінні стосунки. І, всупереч усьому, мені це вдалося. Наші терапевтичні стосунки були інтенсивними, сповненими пристрасті та переносів ненависті, але ми впоралися і досягли успіху.
Перші сеанси, як і перші побачення, містять багато інформації про те, чи підходимо ми одне одному і як, ймовірно, розвиватимуться стосунки. Це відображається у наших відчуттях, які терапевти називають переносом, а клієнти та люди на побаченнях — інтуїцією. Щоб ці відчуття проявилися, нам потрібно бути разом, розмовляти та взаємодіяти. Зараз існує тиск, що спонукає пропускати етап “першого побачення” в терапії та замінювати його “швидким спілкуванням” — коротким обміном запитаннями та відповідями, що залишає мало простору для емоцій. На мою думку, нічого значущого не може виникнути під час “швидкого побачення”, і якщо ви надаєте перевагу саме такому формату, ймовірно, ми не є хорошою парою. Я надаю перевагу можливості сидіти разом, розмовляти та відчувати одне одного протягом насиченої, розкішної, терапевтичної години.
Завжди приємно зустріти людину, з якою відчуваєш зв’язок, яку хочеш побачити знову, і яка відчуває те саме. Саме з цього починаються нові чудові стосунки.
*Клінічні приклади є вигаданими та невпізнанними.
According to the portal: www.psychologytoday.com