Тільки вчора ваша дитина була малюком, що випромінює радість. Або, як стверджують психологи, жив у період безтурботного сангвіністичного темпераменту. І все життя для нього – гра. Нескінченність. Безсмертя. А під рукою завжди ті, хто зрозуміє, допоможе, залагодить: матуся, татко, бабуся, дідусь, нянька.
Завтра він уже – школяр. І це не просто змінив будинок дитячого садка на будинок школи. Це увійшло в інше – зорієнтоване на соціальні цінності – життя. І все в цьому житті – відповідальність, дисципліна, старанність, здатність ділитися з сусідом – або сусідкою – по парті, перетворити невдачу на перемогу … Словом, все в цьому новому житті вимагатиме від нашого малюка непростого – часом драматичного – напруження.
І тим паче драматичного, що саме наше життя, як кажуть духовні практики, «увійшло до стадії фінішу». Тобто переживає аварію всіх своїх організмів. Руйнуються економіки, суспільства, цінності. Людство геть-чисто втрачає колишню впевненість у тому, що добре, а що погано. Сама природа, навчивши його, вибухає небаченими катаклізмами: повені, пожежі, землетруси, урагани, хвороби, танення арктичних льодовиків, нескінченні локальні катастрофи. Війна, терор, жорстокість, агресія, ненависть.
У такому світі людині нема на що спертися. Лише на самого себе. Завдання – нерозв'язне для дитячих душевних сил. І, звичайно, люблячому батькові саме час серйозно подумати, чим можна допомогти своєму малюкові.
На прості рішення у такій архіскладній справі навіть не варто сподіватися. Спробуємо виділити найуразливішу точку дитячої психіки – страх.
Про дитячі страхи психологічна наука написала темряви фоліантів, провела мільйон досліджень, створила тисячі різних теорій. Страх – найпотужніший чинник у становленні особистості. Найпідступніший ворог творчості. І, навіть якщо дитина росте в нормальній сім'ї, але батьки мали звичку час від часу докоряти її: «ти дурний», «ти невміха», «ти просто непоправний брехун», «у тебе не руки, а гаки», то навіть такі, начебто, безневинні фрази, породили в душі дитини, породили в душі дітей невпевненість у своїх силах. Така особистість, стверджують психологи, здатна реалізувати себе не більше ніж на 10%.
Ви бажаєте такої долі своєму малюкові? Ні? Тоді за роботу! Починаємо – із себе.
Наодинці з собою, краще вночі – реалістично та вдумливо – прогортайте життя своєї дитини. Від першого крику при пологах (яким він був цей крик: переможно-переможний чи схожий на слабкий стогін?) до ось цього вечора, коли, побажавши вам на добраніч, ваш малюк – радісно побіг? сумно поплевся? – До свого ліжка.
Постарайтеся та згадайте все! Як розвивалася дитина, чим хворіла, як вчився читати, боязкий він чи забіяка, тямущий чи не дуже, захоплено грає з ровесниками або любить тихі самотні ігри. Згадуйте. Оцінюйте. Аналізуйте. Не шкодуйте зусиль. Розширте роботу. Грамотно вивчіть гороскоп свого малюка. Особливо рідкісний – єгипетський – гороскоп, що висвітлює темну сторону особистості. Зважте слабкі та сильні сторони свого улюбленого чада. Обміркуйте їх без сюсюкання, тверезо, реально, суворо. Не бійтеся визнати власні помилки та їх наслідки. Простежте логіку у розвитку характеру своєї дитини. Виділіть його вразливі точки.
Побачте у своєму малюку не іграшку, не порятунок від самотності, а особистість. Унікальний витвір природи. Окремий від вас людський феномен. З якого ні ви, ні майбутній педагог не маєте права ліпити дублікат своєї особистості. Тим більше робити це – насильно. Пригнічуючи внутрішній світ дитини.
Зробивши цю роботу, прикинемо тактику своїх виховних заходів. Зведеться вона до одного: зміцнити почуття власної гідності дитини та безстрашності перед життям. Можливостей у цій роботі – темрява.
Можна розпочати із простого. За вечірнім чаєм чи прогулянкою з коханим псом розкажіть дитині про власну школу. Про першу вчительку. Про першу свою невдачу чи перемогу. Впроваджуйте у свідомість малюка модель людських якостей, які перемагають великі та маленькі невдачі. Але! Не будьте нав'язливими і багатослівними. Пам'ятайте: ваша дитина розумна і чуйна. Не перетворюйте спогади на вчення. Навпаки! Згадуйте себе дитиною, поринайте з сином або донечкою в цей спільний для вас дитячий світ.
А можна ще найближчої неділі запросити малюка відвідати його школу. Зробіть це! Покажіть дитині майбутній клас. туалет. Поясніть правила шкільного життя. Згадайте своїх шкільних друзів. Як вони рятували вас. І як ви рятували їх. Скажіть добре слово про шкільну – довічну – дружбу. Заодно порадьтеся з майбутнім першокласником, який ранець, зошити, ручки він хотів би купити. Ідіть з ним у магазин і разом купіть це багатство. Пам'ятайте! У цих прогулянках, покупках, спілкуванні з вами дитина повинна засвоїти дві речі. Найважчі для психіки малюка: про свободу особистої думки та межі особистої свободи.
Ще один важливий момент: допоможіть дитині обрати героя. Причому не героя американських фільмів, виродка, озброєного до зубів. Візьміть, наприклад, Данило з казок Бажова. З його совістю, любов'ю до рідного краю та улюбленого ремесла… Почитайте дитині інші гарні книги. Схвилюйте його вразливість. Розберіть мрії. Киньте в серці іскру відваги. Хороший герой – велика допомога у дозріванні найкращих душевних сил людини.
І – найважливіше. Гримне перше вересня, дитина скине на плечі куплений з вами ранець, поплескайте його по плечу, посміхніться, скажіть прості слова: «Я вірю в тебе! Вперед, мій герой!
І нехай ось ця хвилина щирої віри в дитину залишиться між вами довічний орієнтир!
