Батьки з якоюсь нав’язливою завзятістю документують у спеціальних фоліантах першу посмішку, перший крок і перше слово «мама». Чому ж тоді відсутня графа «перша свідома неправда»? Адже, згідно з науковими даними, це набагато більш показовий етап розвитку дитини, ніж вміння хапати брязкальце.
Група психологів з Університету Брістоля під керівництвом Олени Хойчко провела опитування батьків понад 750 малюків, намагаючись зрозуміти природу дитячого обману. Вони виділили 16 категорій неправди. Виявилося, що діти починають вдаватися до обману майже з народження.
Результати дослідження опубліковані в журналі Cognitive Development.
Чверть немовлят освоює мистецтво маніпуляції ще до досягнення десятимісячного віку. Деякі починають у вісім місяців — ще не вміючи ходити, вони вже добре розуміють, як ввести дорослих в оману. До півтора року половина дітей вже регулярно спотворює реальність.
І як тільки цей процес запускається, шляху назад немає.
Більшість батьків зізналися, що їхні діти намагалися їх обдурити хоча б раз за останні 24 години. До трьох років ми маємо справу з цілком сформованими майстрами ілюзій, які ховаються під столом чи у ванній, щоб тихенько з’їсти шоколадку.
Те, як дитина бреше, безпосередньо свідчить про розвиток її мозку та мовленнєвих навичок. Дворічки, наприклад, діють просто, але ефективно. Вони просто роблять вигляд, що раптом оглухли, коли чують фразу «час прибирати іграшки». Або дивляться вам прямо в очі, забруднені шоколадом по самі вуха, і вперто хитають головою — ні, нічого не їв, навіть не знаю, про що ти говориш.
А от після третього дня народження починається справжнє дійство.
Мозок росте, робоча пам’ять вдосконалюється, словниковий запас дозволяє плести павутину інтриг. З’являється перебільшення («я з’їв усі овочі», хоча зник лише один шматочок) або відверта вигадка в стилі «це привид з’їв печиво».
Але найбільше мене захоплює поява напівправди — вміння приховувати невигідні факти.
Це коли дитина зі сльозами на очах скаржиться, що старший брат її вдарив. Це абсолютна правда. Тільки за дужками залишається той незначний нюанс, що секундою раніше вона сама вдарила його кубиком по голові. Грамотна подача інформації.
Дослідники стверджують, що вся ця повсякденна неправда — абсолютно нормальний і навіть необхідний етап. Своєрідний індикатор того, що когнітивні процеси відбуваються за планом.
Тому, коли якесь маленьке створіння наступного разу спробує продати вам історію про привида-ласуна, ймовірно, не варто закочувати очі. Можна просто подумки поставити ще одну позначку на уявній шкалі розвитку. Десь між першим зубом і першим розбитим вікном.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Як ви реагуєте на перші вигадки малюка: як на привід для гордості чи як на тривожний сигнал?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
🧠 Гордість за інтелект 🛑 Це треба припиняти 💬 Маю власну історію
☝️ Спочатку оберіть свою позицію
✏️ Написати коментар
📊 Карта думок
🧠 Гордість за інтелект 0% 🛑 Це треба припиняти 0% 💬 Маю власну історію 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!
Джерело: ukr.media