Людина протягом усього життя відчуває стрес, що є проявом ставлення організму до навколишнього світу. Стрес спонукає шукати шляхи розв’язання проблем, адаптуватися до нових викликів, набувати корисних якостей для виживання. Однак безперервний стрес знижує ефективність роботи, виснажує внутрішні резерви організму, послаблює імунітет та погіршує загальний стан здоров’я.
Про сутність стресу та шляхи його подолання в сучасних реаліях розповіла під час вебінару «Стрес: прояви та можливості подолання» Лариса Вознюк, кандидат медичних наук, доцент кафедри клінічної фармації та фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. Захід, організований громадською організацією (ГО) «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «КУМ ДЕО» в межах проєкту «Професійна школа фармацевта», стосувався актуальних питань психічного та фізичного здоров’я.
Проблеми з ментальним здоров’ям є актуальними, особливо в умовах повномасштабної війни. Великий потік негативної інформації, бойові дії, хвилювання за рідних, втрата контролю над життям – все це стресові чинники, що впливають на психологічний та фізичний стан українців. Наслідками можуть бути депресія, безсоння, емоційний дисбаланс.
Про стрес
Стрес – це стан підвищеної напруги організму.
- Еустрес – адаптаційна реакція, що позитивно впливає на людину, мобілізуючи її внутрішні ресурси, покращуючи увагу та підвищуючи адаптаційні можливості.
- Дистрес – перенапруження адаптаційних механізмів, з яким організм не може впоратися. Це руйнує здоров’я, призводить до зниження імунного захисту та тяжких захворювань.
Прояви стресового стану залежать від обставин та індивідуальних особливостей організму. Серед поширених скарг – тривожність, напруга, порушення сну. Ці симптоми є вагомою причиною для звернення до лікаря. Звернення по медичну допомогу з ментальними скаргами є ознакою відповідального ставлення до власного здоров’я, а не слабкості.
Поведінкові реакції: ознаки та алгоритм допомоги
Травматичну подію кожна людина переживає індивідуально. Те, що турбує одну людину, може не хвилювати іншу.
До основних поведінкових реакцій, що розвиваються внаслідок стресу, належать: агресія, апатія, психомоторне збудження, істерика, маячня та галюцинації, нервове тремтіння, плач, страх і ступор.
Агресія (індивідуальна чи колективна) проявляється діями, спрямованими на заподіяння фізичної або психічної шкоди. Ознаки: дратівливість, невдоволення, гнів, спроби вдарити, словесна лайка, м’язове напруження, підвищення артеріального тиску. Агресивна поведінка – це мимовільний спосіб зниження внутрішньої напруги. У взаємодії з агресивною людиною слід уникати провокацій, намагатися перервати ланцюг «агресія – агресія», мінімізувати кількість присутніх, дати можливість «розрядитися» (виговоритися, виконати фізичну роботу), залишатися доброзичливим, не сперечатися, відволікати увагу на позитивні речі.
Психічний стан людини в травматичних ситуаціях проходить етапи адаптації: від страху та розгубленості через роздратування і злість до апатії. В стані апатії людина відчуває млявість, втому, загальмованість, байдужість. Апатія може перерости в глибоку депресію із суїцидальними намірами. Підтримка, співчуття та розуміння є потужною мотивацією для виходу зі стану апатії.
Зниження психоемоційного тону – прогнозована реакція на травматичну подію. Проте тривалий стрес може спричинити психомоторне збудження – розлад, при якому людина розгублюється, робить послідовні, але безцільні рухи. У такій ситуації не слід сперечатися чи ставити запитання, щоб не спровокувати негативні дії. Рекомендується ізолювати пацієнта від інших, перевірити наявність небезпечних предметів. Якщо людина притомна, слід поговорити з нею, заспокоїти, дати можливість емоційно «розрядитися».
Істерика – нервовий напад, що виражається в несподіваних переходах від сміху до сліз, може тривати годинами або днями. Супроводжується емоційними викрикуваннями, опором, гнівною лайкою, іноді фізичним насиллям. Присутність «глядачів» може затягувати період заспокоєння. В стані істерики не слід потурати бажанням потерпілого. Після ізоляції від оточуючих, необхідно сфокусувати його увагу на собі, заспокоїти, вислухати та дати можливість відпочити.
Травматична ситуація може призвести до нервового напруження, порушити рівновагу організму, спровокувати психічні розлади, що проявляються маячнею та галюцинаціями. Маячня – це уявлення, ідеї, судження, що не відповідають дійсності, в хибності яких потерпілого неможливо переконати. Галюцинації – мимовільне сприйняття неіснуючих об’єктів. Переконати потерпілого в хибності його думок у цьому випадку неможливо. До приїзду медиків слід стежити, щоб він не нашкодив собі та оточуючим, погоджуватися з ним та спокійно розмовляти.
Нервове тремтіння – спосіб звільнення організму від надмірного напруження. Насильно зупиняти цей процес не можна. Нервове тремтіння починається раптово і може тривати до кількох годин, після чого людина почувається виснаженою. Рекомендується збільшити вираженість тремтіння (різко струснути протягом 10–15 с), попередньо пояснивши людині мету дій.
В умовах тривалих травматичних подій накопичений стрес перетворюється на внутрішню напругу, спричиняючи біль у м’язах, емоційну нестабільність, безсоння, пригнічення, виснаження. Один зі способів знижувати емоційну напруженість – плакати. Після плачу стає легше завдяки фізіологічним процесам: сльози заспокоюють, виводячи з організму токсини та гормони стресу. Не слід акцентувати на силі статі, радити чи давати ілюзорні надії.
Страх – природна реакція організму на стрес, спрямована на джерело реальної або уявної небезпеки. Страх має багато відтінків: жах, паніка, переляк. Коли страх стає панічним, людина може заціпеніти або, навпаки, діяти агресивно. Налякану людину потрібно підтримати фізично (легкий масаж) та емоційно (вислухати, виявити співчуття, порадити, як діяти).
Ступор – сильна захисна реакція організму після переживання дуже сильної травматичної події, коли сил на контакт з навколишнім світом не залишається. Ознаки: зниження активності або повна відсутність рухів і мовлення, реакції на зовнішні подразники, нерухомість. Основне завдання – будь-якими засобами домогтися реакції потерпілого, вивести його зі стану заціпеніння (зігнути пальці, промасажувати лоб, промовити слова, що можуть викликати сплеск емоцій).
Ментальне здоров’я – це не лише відсутність розладів. Чим більше ми ним опікуємося, тим легше жити в сучасних реаліях. Важливо знати, як правильно долати стрес та як допомогти оточуючим, якщо уникнути стресу майже неможливо.