Виникає запитання: коли медитація допомагає, а коли ні. Наука лише починає шукати відповіді.
Медитація може змінювати мозкові мережі, пов’язані з увагою, емоціями та самореференційним мисленням.
Водночас, медитація може мати й негативні наслідки, такі як тривожність та безсоння.
Необхідні дослідження, які враховують дозування та контекст, щоб оцінити як переваги, так і ризики медитації.
Я першою визнаю: я людина тривожна. Я турбуюся через дрібниці та знову й знову прокручую в голові події минулого дня.
Мені хотілося б бути спокійнішою та зібранішою, але я така від природи.
Медитація допомогла внести певну безтурботність у моє життя.
Кілька років тому ми зупинилися в буддійському храмі Шингон на Коясані, де відвідувачам пропонували практику Адзікан — традиційну форму медитації Шингон. Ми сиділи приблизно 45 хвилин перед сніданком та вечерею, зосереджуючись на диханні та санскритській літері “А”, яку традиційно візуалізують у місячному диску. Зізнаюся, мені було легше уявити собі дерево.
Попри це, я знайшла практику заспокійливою та корисною.
Відтоді я намагалася продовжувати медитувати за допомогою застосунку. Але завжди знаходиться щось більш нагальне, і я не можу сказати, що була старанною ученицею.
Проте, коли мені вдається медитувати, я можу відсторонитися від своїх думок. Негативні емоції, розчарування, гнів та тривога схильні відступати. Вони все ще присутні, але вже не мають такого значення.
Нейронаука почала пропонувати можливі пояснення деяких із цих ефектів. Дослідження свідчать, що майндфулнес може змінювати активність та зв’язність у мозкових мережах, які відповідають за самореференційне мислення, емоційну обробку та контроль уваги. До таких мереж належать мережа пасивного режиму роботи мозку, мережа значущості та фронтопарієтальна контрольна мережа.
Чи може медитація мати негативні наслідки?
Тому, коли я нещодавно прочитала статтю в The Atlantic “Коли медитація має темний бік”, мене це заінтригувало.
У статті йдеться про дослідження психолога та дослідника медитації Віллоубі Бріттона. Бріттон сама була практикуючою медитацію і спочатку вступила в галузь, вивчаючи переваги медитації. З часом вона почала відчувати несприятливі ефекти від медитації, у її випадку — відчуття дисоціації. Вона знаходила інших людей, які переживали негативні ефекти, але також виявила, що про негативні наслідки медитації рідко відкрито говорили в дослідженнях майндфулнес. У дослідженні 2017 року вона та її колеги каталогізували негативні переживання, пов’язані з медитацією, включаючи тривогу, паніку, безсоння, порушення сприйняття, дереалізацію/деперсоналізацію, змінене відчуття себе, травматичні спогади, стани, схожі на манію, і, в окремих випадках, психоз.
Важливо зазначити, що те, що одна людина вважає тривожним, інша може розглядати як бажане, особливо якщо це стосується змін у відчутті себе. Таким чином, визначення “несприятливої події” в медитації може бути несподівано складним. Це не схоже на появу висипу чи діареї від прийому пігулок. Проте, це дослідження привернуло увагу до того, що досі мало вивчалося: деякі медитатори переживають ефекти, які радше викликають дистрес, ніж користь.
Наступний систематичний огляд оцінив 83 дослідження за участю 6 703 осіб і розрахував загальну поширеність несприятливих подій, пов’язаних з медитацією, приблизно на рівні 8,3%. Однак, оцінки значно варіювалися між дослідженнями (I² приблизно 95%), що ускладнює інтерпретацію загальної цифри як єдиної оцінки ризику.
Як слід інтерпретувати ці результати?
Певною мірою існування несприятливих ефектів є інтуїтивно зрозумілим.
Якщо медитація змінює спосіб обробки уваги, емоцій та нашого відчуття себе, чому ми очікуємо, що ці зміни будуть корисними для кожної людини, в будь-якій дозі, за будь-яких обставин? Втручання, здатне суттєво змінювати розум, теоретично, може призвести й до інших змін. Якщо медитація та майндфулнес загалом справді корисні, відсутність будь-яких несприятливих ефектів здається майже надто хорошою, щоб бути правдою.
Тому я рада, що дослідники починають ставити ці питання.
Однією з ранніх проблем у дослідженнях медитації, ймовірно, було те, що ця галузь швидко розвивалася частково завдяки дослідникам, які самі були зацікавлені в медитації або практикували її. Така експертиза може бути цінною, але захоплення певним втручанням також може спричинити упередженість. Сама Бріттон згадує цю напруженість.
Learn more at : www.psychologytoday.com