Чи стане людська дурість причиною нашого зникнення? Чи можуть безглузді вчинки безрозсудних людей зруйнувати цивілізацію, а можливо, навіть призвести до вимирання людства? Чи це можливо? Чи ймовірно? Чи неминуче?
На перший погляд, припущення, що дурість є екзистенційною загрозою, може здатися абсурдним. Однак, якщо розглянути сучасний розвиток людства, виникає питання: чи є він стійким? Поєднання нестримної дурості з глобальними викликами та дедалі потужнішими новими технологіями може зробити катастрофу на рівні виду невідворотною.
Найбільші загрози сучасності — ядерна війна, зміна клімату, втрата біорізноманіття, пандемії, руйнування екосистем, можливий розвиток штучного надрозу — усі вони без потреби ускладнюються та посилюються дурістю. Надто багато країн та корпорацій очолюють люди, які не потурбувалися про розуміння цих загроз. Можливо, ще гірше, що деякі з них їх розуміють, але свідомо ігнорують чи заперечують їх. На жаль, дурість може бути вигідною для декого особисто — за рахунок цілого світу. Багато власників, менеджерів та ведучих ЗМІ просувають об’єктивно безглузді позиції щодо критичних питань як стратегічну бізнес-модель для монетизації, поширення та посилення масової дурості. Як довго це може тривати, перш ніж людство матиме дуже поганий день?
Апокаліпсис чи ні, дурість є постійною перешкодою та небезпекою значних наслідків. На щастя, з дурістю можна боротися та зменшувати її, навіть якщо повністю усунути її, ймовірно, неможливо. Але спочатку, що саме таке дурість і чому вона така поширена?
Колись медичний термін «дурний» був повністю популяризований і використаний як зброя в наших повсякденних взаємодіях. Але це слово — набагато більше, ніж просто образа. Дурний — це не те саме, що неосвічений чи невіглас. Невігластво — це відсутність знань, стан, який можна виправити навчанням. Дурість, однак, — це відсутність бажання та/або зусиль для здобуття нової та кращої інформації. Дурість виникає зі впертого опору навчанню та самокорекції в світлі нової та кращої інформації.
Інтелект та освіта не захищають нас надійно від дурості. Обдаровані мислителі з високим рівнем освіти можуть бути надзвичайно дурними. Дурість — це не нездатність мислити. Дурість — це відмова намагатися.
Відмова від вакцинації, тому що ви ніколи не вивчали історію вакцин або як вони працюють, може бути вирішена хорошою книгою або правильною розмовою з потрібною людиною. Відмова від вакцинації, тому що ви свідомо вирішили довіряти випадам некваліфікованого подкастера, а не науково обґрунтованим поясненням вірусологів та епідеміологів, — це проблема, яку просте навчання, ймовірно, не вирішить.
Дурість не обмежується національними кордонами, економікою, політичними філософіями, релігіями, етнічними категоріями чи чимось іншим. Її не вирішити, навчаючи списків фактів або роблячи кожному МРТ мозку. Дурість найкраще розглядати як проблему натхнення та мотивації. На жаль, це означає, що виправлення дурості — це надзвичайно складне завдання. Я викладав достатньо наукових та історичних курсів, щоб знати, що пояснити, як відбулися висадки на Місяць за програмою «Аполлон» або як Homo erectus виготовляв знаряддя праці, — легко. Запалити вогонь у свідомості кожного учня, підтримувати їхню цікавість і прагнення до знань — ось що вимагає справжніх зусиль.
Ми повинні зіткнутися з жорстокою правдою про прославлений людський мозок. Дурість — це нормальний і очікуваний результат. Наші стандартні налаштування роблять помилкові сприйняття, помилки та брехню рутинними. Думки та поведінка, що випливають з дурості, природно виникають зі стандартних процесів, що лежать в основі нашого щоденного сприйняття та думок. Мозок використовує багато схильних до помилок скорочень і постійно нас обманює. Ми не можемо виправдано засуджувати його за це, тому що мозок еволюціонував у доісторичних умовах, де пріоритетом було виживання. Але ми принаймні можемо бути дещо обізнаними щодо того, що відбувається у наших власних головах, і вирішити докласти всіх зусиль, щоб виявити найнебезпечнішу брехню та омани.
Критично важливим першим кроком до зменшення людської дурості є досягнення того, щоб більше людей усвідомили, що ми всі живемо у театрі абсурду, карнавальному будинку дзеркал. Скромність і обережність є надзвичайно важливими, оскільки реальність, яку ми бачимо, чуємо, відчуваємо, обмірковуємо та запам’ятовуємо, лише віддалено нагадує справжню реальність. Коли ми дивимося навколо, наш мозок створює високо відредаговані уявлення, засновані на інформації, яку сприймають очі. Чітке та раціональне мислення ніколи не буває автоматичним чи легким, оскільки наші думки існують у хмарі упереджень, емоцій та попередньо існуючих переконань. Ми не пам’ятаємо своє минуле точно так, як ми його прожили. Натомість наш мозок розповідає нам індивідуалізовані історії про минуле. Ось чому критичне мислення — цілеспрямовані зусилля для оцінки доказів та ретельного розгляду сприйняття, думок, висновків та спогадів — є обов’язковою передумовою для зменшення масової дурості.
Як люди, ми всі страждаємо від дурості. Головне питання — наскільки дурними ми готові бути колективно. Ніхто не обіцяв, що існування буде легким. Кожен вид стоїть перед загрозою вимирання. Якщо ми сподіваємося продовжувати існувати, ми повинні вирішити величезні проблеми в найближчі роки, десятиліття, століття та тисячоліття. Зважаючи на те, що наші найсерйозніші виклики сьогодні спричинені або посилені дурістю, нам краще почати краще справлятися з цією проблемою. Це починається з натхнення та мотивації людей — усіх людей, скрізь — добре мислити і мислити часто.
Дізнатися більше на: www.psychologytoday.com