Давня подруга, яка вже кілька років живе в Канаді, розповіла про кумедний випадок на дні народження колеги. Ситуація викликала роздуми про культурні відмінності та їхнє сприйняття.
Подруга працювала в канадській компанії вже два роки і встигла подружитися з колегами. Коли одна з них запросила її на святкування дня народження, подруга з радістю погодилася, придбала подарунок та букет квітів. Вона добре проводила час, доки офіціант не приніс їй рахунок за власні страви та напої.
Виявилося, що на цьому святі кожен гість оплачував власні витрати. Подруга ж, окрім витрат на подарунок і квіти, загальною сумою 150 доларів, мусила ще й сплатити 70 доларів за свій чек.
Пізніше, досліджуючи культурні відмінності, вона знайшла обговорення, де багато українців ділилися схожими історіями про незручні ситуації за кордоном.
В українській культурі прийнято, що іменинник організовує свято, дбає про комфорт гостей та оплачує всі витрати. Існує також негласне правило, що вартість подарунка має принаймні компенсувати витрати на присутність гостя за столом.
У Канаді, США та країнах Північної і Західної Європи день народження є нагодою для зустрічі та спілкування. Подарунки можуть бути символічними (пляшка вина, квіти, листівка), а кожен гість оплачує власні витрати.
Такий західний формат святкування може здатися незвичним, але він є зручнішим, оскільки дозволяє брати участь у святі навіть за обмеженого бюджету. Людина може замовити недорогу страву і все одно насолоджуватися спілкуванням. У разі відсутності коштів на подарунок, в Україні часто відмовляються від відвідування свята через незручність, що може засмутити іменинника, який хотів би бачити всіх близьких. Крім того, іноді гості дарують непотрібні речі, що зводить нанівець зусилля організатора.
З точки зору іноземця, отримання дорогих подарунків може видатися незручним або зобов’язуючим, оскільки вони звикли до невеликих знаків уваги або до того, що гості спільно оплачують свято. Це може створювати відчуття нерівності.
Хоча західний підхід до святкувань видається зручнішим, він також має свої недоліки. Поширеною практикою стає рівний розподіл рахунку (split the bill evenly) між усіма присутніми, незалежно від індивідуальних замовлень. Якщо один гість замовив скромну страву, а інший — кілька дорогих напоїв та основних страв, рівний поділ рахунку може викликати невдоволення. Додатково, в Канаді та США до суми рахунку додаються податки та обов’язкові чайові (15-20%), що значно збільшує кінцеву вартість.
Як не опинитися в незручному становищі на іноземних вечірках.
Щоб уникнути неприємних ситуацій з оплатою, варто пам’ятати про кілька правил.
Фрази типу “Let’s meet for drinks” або “Join me at the restaurant” в англомовних країнах, зокрема в США та Великій Британії, зазвичай означають пропозицію скласти компанію, де кожен платить за себе. Якщо ж іноземець використовує слово “hosting” (я приймаю/влаштовую) або “my treat” (я пригощаю), це означає, що він оплачує всі витрати.
Не варто боятися запитувати про деталі оплати. У США, Нідерландах чи Німеччині запитання в чаті на кшталт “Hey, are we splitting the bill?” (Платимо кожен за себе?) сприймаються цілком нормально і свідчать про прямоту. У Великій Британії чи Франції краще вжити більш м’яке формулювання, наприклад: “How shall we sort the bill?” (Як вирішимо з рахунком?), щоб уникнути враження надмірної різкості.