Внутрішній аудит закупівель зброї для українського війська виявив переплати через обрання дорожчих тендерних пропозицій, відсутність перевірок підрядників щодо можливості виконати контракт та повторне укладання угоди з тими, хто має історію невиконання контрактів.
Про це йдеться в розслідуванні New York Times із посиланням на внутрішні дані аудитів.
Ці дані охоплюють 2024 та 2025 роки і є засекреченими. Згідно з ними, лише у 2024 році Україна втратила близько 1,2 мільярда доларів через шахрайство, марнотратство та неефективне управління. NYT пише, що незрозуміло, чи українське Агентство оборонних закупівель якось реагувало на ці аудити.
Видання пригадує справу про закупівлю неякісних мінометних снарядів, про яку українські медіа писали у 2024 році. Тоді Павлоградський хімічний завод, керівником якого був Леонід Шиман, поставив у військо 233 тисячі непридатних для використання мінометних снарядів, багато з яких мали дефектні детонатори або пороховий заряд.
Під час перевірки аудитори виявили, що спочатку завод заявив, що йому бракує потужностей для виконання замовлення, але потім без жодних пояснень змінив дані щодо своїх виробничих можливостей — і уряд уклав із ним контракт.
За даними аудиту, закупівельне агентство «не зробило належних висновків», коли до війська почали надходити браковані міномети. Натомість завод отримав ще більше замовлень, зокрема контракт на постачання майже всіх 122-міліметрових артилерійських снарядів для військових у 2025 році.
Зрештою, керівника компанії Леоніда Шимана заарештували, а минулого місяця засудили до п’яти років позбавлення волі в окремій справі про організацію корупційної схеми з продажу вибухівки за завищеними цінами. Водночас його адвокат каже, що його клієнт вважає себе невинуватим і планує оскаржити вирок, адже в цій справі «немає нічого чорно-білого, усе має відтінки сірого».
Ситуація із заводом Шимана не унікальна, пише NYT. Семеро з 10 провідних військових підрядників України отримали нові замовлення, попри відкриті кримінальні розслідування щодо шахрайства, невиконання попередніх угод або арешт керівників за корупцію.
Крім того, аудит виявив обхід тендерних пропозицій із нижчою ціною та переплату — через це, мовляв, було втрачено близько 126 мільйонів доларів.
Так, у 2024 році Агентство оборонних закупівель проводило тендер на закупівлю реактивної артилерії на сотні мільйонів доларів. Три компанії пропонували такі ціни: 4200 доларів за штуку, 4600 доларів за штуку і 5100 доларів за штуку.
Попри те, що всі ракети були однакові, адже виготовлені на одному заводі, однією й тією самою компанією в Туреччині, українська закупівельна агенція обрала того підрядника, який запропонував найвищу ціну, — дочірню компанію Czechoslovak Group. Через це Україна переплатила за ракети приблизно 130 мільйонів доларів.
Попри занепокоєння аудиторів, Україна розглядала можливість повторного укладання контракту з Czechoslovak Group для заміни свого арсеналу гвинтівок Калашникова на гвинтівку калібру НАТО, розроблену в Чехії.
Ще один випадок також стосується 2024 року, коли Агентство оборонних закупівель хотіло придбати ракети радянського зразка в сербського виробника. Оскільки Сербія зберігає дружні відносини з росією, для отримання ракет Україна залучила низку посередників.
Зокрема, уряд уклав контракт з українською державною компанією «Спецтехноекспорт», хоч та мала історію невиконаних контрактів. За висновками аудиторів, компанія також не мала необхідної сербської експортної ліцензії — замість неї використали гарантійний лист української військової розвідки, юридичні підстави якого аудитори поставили під сумнів.
Крім того, «Спецтехноекспорт» залучив американську компанію Regulus Global як субпідрядника, але тодішній міністр оборони Рустем Умєров захотів прибрати посередників і запропонував Regulus працювати безпосередньо з державним агентством закупівель, усунувши «Спецтехноекспорт». Це призвело до фактичного розвалу угоди, а «Спецтехноекспорт» до початку 2025 року став найбільшим боржником українського агентства оборонних закупівель через невиконані контракти.