Старіння не завжди є безперервним рухом до погіршення здоров’я. Спостереження за понад 11 тисячами людей показало: окремі показники можуть покращуватися навіть у старшому віці.
Як зберегти пам’ять і силу після 65 років — дослідження.
Старіння необов’язково супроводжується постійним погіршенням фізичних і розумових здібностей. Дослідження показало, що частина людей після 65 років з часом демонструє кращі результати за окремими показниками — від швидкості ходьби до пам’яті. Одним із чинників, пов’язаних з такими змінами, науковці називають ставлення людини до власного віку та можливостей.
Такого висновку дійшли науковці Єльського університету, які досліджували, як з роками змінюються фізичні та розумові здібності людей. У роботі, опублікованій у журналі Geriatrics, вони використали дані понад 11300 учасників віком від 65 років. Спостереження тривало 12 років.
Отримані дані показали, що вікові зміни не завжди відбуваються за сценарієм постійного погіршення. Майже у половини учасників — 45,15% — за час дослідження помітно зріс щонайменше один показник фізичного або когнітивного стану. Зокрема, вчені оцінювали пам’ять і швидкість ходьби.
Втім, такі результати не свідчать про буквальне омолодження організму. Природні процеси старіння тривають, але водночас людина навіть у старшому віці може зберігати значний потенціал для адаптації, а деякі функції організму здатні демонструвати позитивну динаміку.
Як ставлення до старіння може змінювати життя
Науковці звернули увагу на ще один чинник — сприйняття людиною власного віку. Йдеться не про те, щоб заперечувати проблеми зі здоров’ям чи сподіватися зупинити старіння завдяки оптимістичному настрою.
Значення має те, як ці переконання позначаються на поведінці. Якщо людина не сприймає вік як причину відмовитися від активного життя, вона може й надалі займатися фізичними вправами, підтримувати контакти з іншими, навчатися та шукати нові заняття.
Протилежний ефект можливий, коли старіння асоціюється передусім з обмеженнями. Професорка геріатрії Медичної школи Ікана на Маунт-Синай Розанна М. Лейпциг зазначає, що уявлення про власну старість здатні позначатися на щоденній поведінці.
Наприклад, переконання, що певна діяльність уже «не для мого віку», може змусити людину дедалі менше рухатися, скорочувати спілкування або не користуватися засобами, здатними полегшити повсякденне життя. До таких засобів належать, зокрема, слухові апарати.
На поведінковому аспекті наголошує і директор Інституту досліджень старіння Медичного коледжу Альберта Ейнштейна Нір Барзілай. За його словами, позитивніше сприйняття віку може сприяти готовності отримувати новий досвід, що своєю чергою дає навантаження нервовій та опорно-руховій системам.
Мозок продовжує пристосовуватися
Здатність людини розвиватися у старшому віці пов’язана, зокрема, з нейропластичністю. Мозок не втрачає повністю можливості створювати нові зв’язки між нейронами та змінювати вже сформовані нейронні мережі.
Це не скасовує вікових змін та не означає, що їх можна повністю повернути назад. Водночас така властивість мозку допомагає зрозуміти, чому люди можуть навчатися і пристосовуватися до нових обставин навіть у старшому віці.
Саме тому вивчення іншої мови, заняття музикою чи творчістю, опанування цифрових технологій або незнайомого складного хобі можуть створювати додаткове когнітивне навантаження. Під час такої діяльності доводиться концентруватися, запам’ятовувати інформацію і постійно засвоювати щось нове.
Водночас значення має характер занять. Якщо людина лише багаторазово виконує давно знайому вправу, мозок отримує менше нових завдань, ніж під час навчання, яке регулярно вимагає освоювати незнайому інформацію чи навички.
Чому важливо не втрачати м’язову силу
З віком змінюється не лише мозок, а й фізичний стан організму. М’язова маса поступово зменшується, проте швидкість цього процесу не є однаковою для всіх.
М’язи продовжують реагувати на фізичне навантаження і в старшому віці. Причому для підтримання сили необов’язкові інтенсивні спортивні тренування. Навантаження можна створювати за допомогою вправ із власною вагою, еспандерів чи невеликих обтяжень.
У цьому разі ключовим є не досягнення спортивних рекордів, а підтримання сили, необхідної в повсякденному житті. Вона допомагає самостійно вставати зі стільця, ходити сходами, носити сумки та зберігати рівновагу.
Крім того, користь від руху не обмежується роботою м’язів. Фізична активність пов’язана зі станом серцево-судинної системи, обміном речовин, рівновагою і функціонуванням мозку.
Спілкування — ще одне тренування для мозку
Зберігати активність допомагають і соціальні контакти. Спілкування важливе не лише як джерело емоційної підтримки — воно також змушує мозок постійно опрацьовувати інформацію.
Навіть звичайна розмова передбачає одразу кілька процесів: потрібно стежити за словами іншої людини, утримувати інформацію в пам’яті, формулювати відповідь і реагувати на зміни теми. Схоже навантаження можуть створювати настільні ігри, спільні прогулянки та участь у громадській діяльності.
Наявність соціального життя також допомагає підтримувати побутову активність. Зустрічі та спільні справи дають привід виходити з дому, більше рухатися і не втрачати звичного ритму дня.
Тому звуження кола спілкування з віком необов’язково має завершуватися ізоляцією. Нові соціальні контакти можна знаходити через навчальні курси, клуби за інтересами, волонтерські ініціативи або інші спільноти.
Не всі зміни варто пояснювати віком
Деякі проблеми, які часто автоматично пов’язують зі старінням, можуть мати інші причини. Це стосується, зокрема, порушень сну та погіршення слуху.
З роками сон справді може змінюватися і ставати менш безперервним. Однак тривалі проблеми з ним не варто без додаткової перевірки пояснювати лише віком. Причиною можуть бути біль, певні захворювання, розлади сну або побічна дія препаратів.
Втрата слуху також може впливати на повсякденне життя значно сильніше, ніж здається. Коли людині важко підтримувати розмову, вона може почати уникати контактів з іншими, що поступово збільшує ризик соціальної ізоляції. Перевірка слуху та використання слухового апарата, коли він потрібен, можуть допомогти довше зберігати самостійність.
Не варто автоматично вважати звичайним проявом старіння і раптове погіршення пам’яті, проблеми з рівновагою і ходьбою, часті падіння або різке зниження працездатності. Такі зміни можуть мати причини, які потребують медичного обстеження.
Тому регулярні огляди залишаються актуальними незалежно від віку. Йдеться, зокрема, про контроль артеріального тиску, показників цукру й ліпідів у крові, проходження необхідних скринінгів та періодичний перегляд препаратів, які приймає людина.
Одного позитивного мислення недостатньо
Дослідники не роблять висновок, що оптимізм сам собою здатен сповільнити біологічне старіння, омолодити організм чи запобігти віковим захворюванням. Позитивного настрою для цього недостатньо.
Його можливий вплив проявляється через поведінку. Те, як людина оцінює власні можливості у старшому віці, може визначати, чи продовжуватиме вона рухатися, тренувати мозок, підтримувати соціальні зв’язки та залишатися максимально самостійною.
Якщо людина не вважає свій вік перешкодою для навчання, фізичної активності, спілкування або нового досвіду, вона з більшою ймовірністю продовжуватиме таку діяльність. Натомість установка, що після певного віку робити щось «уже запізно», може призводити до добровільної відмови від активності.
Дослідження свідчить, що вікові зміни не відбуваються однаково в усіх сферах. З роками можуть слабшати м’язи, погіршуватися рівновага, слух, зір чи певні когнітивні функції. Водночас інші здібності здатні зберігатися значно довше, зокрема словниковий запас, набуті знання та вміння керувати емоціями. Ба більше, старший вік не позбавляє людину здатності опановувати щось нове.
Саме тому здорове старіння — це не спроба уникнути природних вікових змін. Йдеться насамперед про те, щоб якомога довше залишатися рухливими й самостійними, підтримувати роботу мозку та зберігати високу якість життя.