Трейсі Дарлінг розповідає про колишніх пошуково-рятувальних собак та їхні потреби.
Пошуково-рятувальні (ПР) собаки – це надзвичайно унікальні тварини. Національний фонд пошуково-рятувальних собак (National Disaster Search Dog Foundation) протягом 30 років шукає потенціал там, де багато людей не звертають уваги: у притулках. Вони шукають собак з високою мотивацією: інтенсивних, наполегливих, допитливих тварин, яких часто описують як надто енергійних, надто зайнятих або просто “надто багато”. Проте риси, які завадили їм бути успішними в одному місці, можуть зробити собаку винятковою в іншому, правильному.
Пошук під час катастроф – це елітна робота, і не кожен собака, якого вони обирають, підійде для неї. Коли собака не відповідає цим суворим критеріям, фонд бере на себе відповідальність знайти йому життя, де він зможе процвітати. Цей досвід мотивує їх допомагати більшій кількості людей побачити магію в цих собаках: потенціал, прихований за всією цією інтенсивністю, допитливістю та мотивацією.
Ось що говорить Трейсі Дарлінг, старший директор із операцій із собаками в Національному фонді пошуково-рятувальних собак, про життя на пенсії для собак з високою мотивацією.
Марк Бекофф: Як ви зацікавилися цією роботою, і що ви дізналися про собак із притулків, чого не очікували?
Трейсі Дарлінг: Спочатку мене привабила ця робота через кадри після 11 вересня: собаки та кінологи, що працювали на уламках, роблячи те, що не могла зробити жодна машина. Робота була героїчною, але насправді життя з собакою з високою мотивацією змінило моє розуміння цієї історії. Я думав, що ми вчимо собак робити надзвичайні речі. Натомість вони вчили нас жити по-іншому. Вони вимагали чіткішого спілкування та більшої присутності.
Більшим сюрпризом стало те, звідки походять ці собаки. Знову і знову собака з найбільшим потенціалом виявлялася тією, яку вже повертали один або два рази. Ці собаки не зазнали невдачі. Їх поміщали в життя, яке мало що могло їм запропонувати.
МБ: Чому собакам з високою мотивацією “дістається погана репутація”? Які найпоширеніші хибні уявлення?
ТД: Найпоширенішим хибним уявленням є те, що мотивація – це поведінкова проблема. Це не так. Мотивація – це сильна внутрішня потреба взаємодіяти зі світом: рухатися, грати, досліджувати, вирішувати проблеми та працювати над чимось разом із партнером. Проблеми починаються, коли цій мотивації не надано напрямку. Собака зі значними здібностями, якому нічим зайнятися, винайде собі вихід… тоді з’являються ярлики: гіперактивний, руйнівний, реактивний, впертий, некерований.
Інше хибне уявлення полягає в тому, що інтенсивний собака не може бути чутливим. Собаки, які з головою поринають у життя, часто так само віддано ставляться до стосунків. Собака, який помічає кожну зміну в оточенні, може бути також дуже тонко налаштований на людину, що тримає повідець. Їхня інтенсивність не робить їх менш зв’язаними. Часто це означає, що вони сприймають більше, реагують повніше та вкладають більше глибоких емоцій у світ навколо себе.
МБ: В якому домі процвітає такий собака? Чи є певні моделі особистості, чи такий самий діапазон, як і в інших собак?
ТД: Мотивація описує, наскільки сильно собака хоче брати участь, а не всю особистість собаки. Собаки з високою мотивацією можуть бути товариськими чи стриманими, соціально гнучкими чи вибірковими, сміливими або повільними до адаптації в нових ситуаціях. Тому правильний дім – це радше про ритм, ніж про чек-лист. Він включає собаку, а не керує життям навколо собаки. Там є простір для руху, чогось нового для вивчення та людина, яка насолоджується тим, що є частиною цього процесу.
Це не означає безперервну активність. Відпочинок – це теж навичка, і вдумливий дім має місце для тиші після того, як потреби собаки задоволені. Рідко коли працює прохання до собаки стати фоновим персонажем. Якщо щоденний досвід собаки – це спостерігати за життям з-за вікна, одні тренування не вирішать цю невідповідність.
МБ: Як виглядає навчання для собаки, чия визначальна риса – бажання працювати?
ТД: Для таких собак розвиток – це менше про формальне навчання, а більше про можливості, які надає щоденне життя. Мотивований собака хоче вчитися, рухатися, вирішувати проблеми та працювати з партнером. Це не винагороди, що пропонуються після справжньої роботи. Це і є робота: прогулянка перед початком дня, гра у квача, яка стає спільним ритуалом, тренувальна сесія, яка кидає виклик обом партнерам.
За матеріалами: www.psychologytoday.com