Відчуття порожнечі у шлунку навіть після їжі може бути сигналом гормонального дисбалансу. Декілька ключових гормонів регулюють апетит і почуття насичення, і їхній збій веде до постійного голоду.
Грелін, що виробляється в шлунку, головний гормон голоду, пише кореспондент Біловини. Його рівень підвищується перед їжею та падає після насичення. Порушення цього ритму чи підвищений рівень греліну змушують постійно думати про їжу.
Лептин, що виробляється жировими клітинами, сигналізує мозку про насичення та достатні енергетичні запаси. При лептинорезистентності мозок не отримує цей сигнал, незважаючи на високий рівень гормону. Організм поводиться так, ніби він голодує.
Інсулін, який регулює рівень цукру в крові, також впливає на апетит. Високий рівень інсуліну або інсулінорезистентність можуть блокувати лептинові сигнали в мозку. Це створює порочне коло постійного голоду та потягу до вуглеводів.
Кортизол, гормон стресу, безпосередньо стимулює апетит, особливо на солодку та жирну їжу. Хронічно підвищений рівень кортизолу порушує баланс греліну та лептину. Стрес часто стає спусковим гачком для переїдання.
Недосипання – сильний чинник гормонального хаосу. Воно підвищує рівень греліну та знижує рівень лептину. Навіть одна ніч поганого сну може посилити почуття голоду та потяг до висококалорійної їжі наступного дня.
Низькокалорійні дієти з різким обмеженням жирів чи вуглеводів також порушують гормональне тло. Організм сприймає дефіцит як загрозу та підвищує рівень греліну, знижуючи лептин. Це захисний механізм від передбачуваного голоду.
Вживання великої кількості рафінованих вуглеводів та цукру викликає швидке піднесення, а потім різке падіння рівня цукру в крові. Це провокує викид греліну та сильний голод невдовзі після їжі. Стабільність цукру – ключ контролю апетиту.
Нестача білка та клітковини в раціоні не забезпечує тривалого насичення. Білок безпосередньо знижує рівень греліну та стимулює вироблення гормонів ситості (PYY, GLP-1). Клітковина уповільнює випорожнення шлунка.
Відновлення чутливості до гормонів потребує комплексного підходу. Збалансоване харчування з достатнім білком та клітковиною, управління стресом, якісний сон та регулярна фізична активність – основа. Різкі обмеження зазвичай ускладнюють проблему.
Розуміння гормональних причин постійного голоду змінює тактику боротьби із ним. Фокус зміщується з сили волі відновлення природних механізмів регуляції апетиту.
Тіло здатне повернутися в баланс за правильної підтримки.
Читайте також
- Яка каша дарує довгу ситість: гречка чи вівсянка – порівнюємо користь
- Кавова дієта. Як улюблений напій допоможе зберегти фігуру
