Часом спостерігаєш у якомусь закладі за типовою ситуацією. Чоловік із непохитною самовпевненістю підходить до жінок, отримує відмови, але його обличчя залишається виразом переможця. Або ж колега, який на нарадах виголошує абсолютно безглузді речі, але з таким ентузіазмом, наче щойно відкрив невичерпне джерело енергії, повідомляє Ukr.Media.
Раніше такі особистості мене дратували. Нині я дивлюся на них з легкою заздрістю.
Ця їхня броня з чистого, нерозбавленого самообману — хіба це не майстерність? Сама ідея вдавати з себе кращого, ніж є насправді, видається якоюсь незручною, навіть ганебною. Але якщо уважно придивитися, наша здатність обманювати себе — це радше геніальна функція.
Колумністка Inc. Джессіка Стілман нагадала мені про дослідження Джозефа Галлінана — лауреата Пулітцерівської премії, який написав цілу книгу про приховану силу самообману.
Якщо коротко: всі ми схильні до цього.
Чоловіки, за спостереженнями Галлінана, взагалі живуть у паралельній реальності, де вони сприймаються жінками як набагато привабливіші, ніж є насправді. З інтелектом — подібна ситуація. Майже кожен перехожий на вулиці щиро переконаний, що його IQ вищий за середній. Навіть власні оцінки з минулого в нашій пам’яті незбагненним чином стають вищими, ніж зазначено у вицвілих шкільних табелях.
І це чудово.
Звісно, коли самовпевненість втрачає зв’язок з реальністю і перетворюється на клінічну дурість — це катастрофа для оточуючих. Однак повна, кришталева об’єктивність щодо себе — це прямий шлях до порожнечі.
Галлінан наводить дуже тверезий факт: люди, схильні до депресії, оцінюють свої здібності найбільш адекватно і точно. Це означає, що щойно ви починаєте бачити власну посередність без жодних прикрас, життя різко втрачає барви.
Отже, наш внутрішній голос, який шепоче: «Ти все робиш правильно, просто керівництво не бачить, а жінки сьогодні не в настрої» — це запобіжник.
В епоху, коли чи не кожен другий страждає від синдрому самозванця і годинами аналізує власні недоліки, трохи здорової невідповідності реальності діє як психологічна імунна система. Вона пом’якшує удари дійсності. Вона надає той самий безглуздий, нічим не підкріплений оптимізм, який спонукає надсилати резюме на вакансію, до якої ти об’єктивно не дотягуєш, або розпочинати справу, яка, згідно з усіма розрахунками, має зазнати краху.
Іноді світ не дає жодних гарантій та сигналів, що ти рухаєшся у правильному напрямку. У такі моменти внутрішні рожеві окуляри виявляються кориснішими за будь-який тверезий розрахунок. Бо світ буває надто суворим, щоб дивитися на нього зовсім без фільтрів.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Що оберете: рятівну самовпевненість чи вбивчу об’єктивність?
Вже проголосували 2 людини. Долучайтесь до обговорення.
👑 Вірю у себе! 🧐 Геть ілюзії! 🤔 Маю власну думку
📊 Карта думок
👑 Вірю у себе! 100% 🧐 Геть ілюзії! 0% 🤔 Маю власну думку 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!
Джерело: ukr.media