Люди прагнуть дізнатися, що чекає на них після закінчення життєвого шляху. Особливо, коли ці розповіді підкріплені авторитетним твердженням про “наукове обґрунтування”. Однак, жодних доведених фактів немає. Жоден науковець, чи то фізик, чи біолог, ще не повернувся з потойбіччя з доказовою базою. Усе, що подається як дослідження загробного життя, по суті, є витягами з записів спіритичних сеансів епохи Вікторіанської доби та філософськими роздумами на релігійну тематику.
Існує такий професор з Каліфорнії, як Стеффорд Бетті. Його сфера зацікавлень — релігієзнавство. Він ретельно вивчив безліч старих записів від медіумів XIX-XX століть і виокремив з них певну концепцію. Навіть якщо ви глибоко скептична людина, ця ідея звучить значно переконливіше, ніж середньовічні історії про чортів з тризубами.
Ідея доволі проста. Не існує жодного Вищого суду з небесними прокурорами. Натомість, нас очікує найсуворіший суддя, якого тільки можна уявити — ми самі.
Вільям Стед, британський журналіст, який загинув під час аварії “Титаніка” і за життя активно цікавився спіритизмом, нібито передав через медіумів цікаву думку. Після завершення земного шляху людина просто переглядає своє життя без будь-яких прикрас.
Джон Едмондс, нью-йоркський суддя, також реальна історична постать і прихильник спіритизму, описував цей процес як своєрідний огляд прожитого. Людина бачить усі моменти, коли вона поводилася недостойно. Коли знецінювала інших, зривалася на близьких, припускалася помилок. Це викликає глибокий відчай. А потім настає черга ситуацій, де людина проявила стриманість, надала допомогу, продемонструвала людяність. Це своєрідний баланс. Остаточний вирок виносить собі сама людина.
Однак, найцікавішим аспектом є те, як функціонує їхня версія пекла.
Відомий британський медіум Роберт Ліз одного разу записав розповідь про Мері. Це була дівчина з заможної родини, яка звикла отримувати все, що забажає, одним помахом руки. Разом зі своєю подругою вони розважалися, руйнуючи стосунки інших пар. Згодом у їхньому колі з’явився хлопець на ім’я Чарлі. Він закохався в Мері й освідчився їй. Вона, через власну необачність, висміяла його. Чарлі пішов і незабаром одружився з її подругою.
Мері охопила нестримна лють. Вона витратила роки, щоб знайти його. Коли їй це вдалося, Чарлі був абсолютно щасливий з іншою жінкою. У цей момент Мері охопила така заздрість і гнів, що вона була готова згоріти в крижаній порожнечі, аніж бачити його щастя.
Ось така мораль. Пекло — це не якесь певне місце в потойбіччі. Це стан людської психіки. Це власні неврози, образи, заздрість і токсичні зв’язки, з якими людина залишається сам на сам. Якщо все життя людина жила у власній злості та егоїзмі, їй не потрібен диявол, щоб створити страждання. Вона чудово впорається з цим самостійно.
Можна вірити цим спіритичним записам, а можна вважати їх вигадкою. Наукових доказів тут жодних. Але як метафора нашого земного життя — це працює бездоганно. Те, що ви плекаєте у своїй свідомості зараз, стає вашою особистою реальністю. Незалежно від того, де ви перебуваєте — тут чи деінде — це вже не має такого великого значення.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Чи вважаєте ви, що після смерті ми самі станемо для себе найсуворішими суддями?
Вже проголосували 2 особи. Долучайтесь до обговорення.
⚖️ Так, совість покарає 💨 Це просто казки 🤔 Все набагато складніше
☝️ Спочатку оберіть свою позицію
✏️ Написати коментар
📊 Карта думок
⚖️ Так, совість покарає 0% 💨 Це просто казки 0% 🤔 Все набагато складніше 100% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!
Джерело: ukr.media