Майже 40 років злитки лежали на глибині близько 240 метрів.
1942 року британський корабель HMS Edinburgh, який перевозив радянське золото як оплату за військові матеріали зі США, затонув у Баренцевому морі після атаки німецьких сил. На борту залишилися 465 золотих злитків.
Майже 40 років вони лежали на глибині близько 240 метрів. Лише 1981 року смілива рятувальна операція дозволила підняти більшу частину дорогоцінного вантажу.
Операцію, яку згодом назвали «порятунком століття», проводили у крижаних водах приблизно за 320 км від Мурманська.
Як золото опинилося на британському кораблі
28 квітня 1942 року HMS Edinburgh вирушив із Радянського Союзу до США. Його завданням було доставити золото як оплату за необхідні для війни товари та обладнання.
Через кілька днів німецька авіація виявила корабель і конвой. У нападі брали участь німецькі підводні човни та три есмінці Kriegsmarine.
Два торпедні удари припали по Edinburgh. Корабель зазнав серйозних пошкоджень, 58 членів екіпажу загинули, а близько 750 людей вдалося врятувати.
Інші кораблі намагалися відбуксирувати пошкоджений Edinburgh до порту. Однак після чергової атаки стало зрозуміло, що врятувати судно не вдасться. Конвой затопив його, і корабель опинився на дні Баренцевого моря разом із золотом.
Чому золото не діставали десятиліттями
Вантаж був застрахований за договором War Risks Insurance, укладеним у 1942 році радянською торговельною делегацією в Лондоні. Тому його пошук не став негайним пріоритетом.
Перший контракт на підйом золота уклали ще у 1954 році. Однак операцію відклали через позицію Радянського Союзу, побоювання щодо порушення місця поховання загиблих моряків та сумніви в технічній можливості проведення робіт.
Про втрачене золото знову заговорили наприкінці 1970-х. Тоді британський рятувальник Кіт Джессоп створив консорціум із британської компанії Wharton & Williams, німецької Offshore Services Association та британської морської геодезичної компанії Racal-Decca.
Консорціум отримав від британського уряду контракт за принципом «немає результату — немає винагороди». Якщо золото не знайшли б, команда не отримала б нічого. У разі успіху їй належало 45% вартості піднятого золота.
Як знайшли затонулий корабель
Спочатку потрібно було визначити місце затоплення Edinburgh. Команда проаналізувала свідчення тих, хто вижив, історичні документи та інформацію норвезьких рибалок. Вони повідомляли, що їхні сітки регулярно чіплялися за щось на певній ділянці моря.
У квітні 1981 року пошуки почали за допомогою ехолокації та сонара. 14 травня дистанційно керований підводний апарат дозволив оглянути уламки.
Дослідники дійшли висновку, що знайшли саме HMS Edinburgh. Корабель лежав на лівому борту, але загалом залишався у досить хорошому стані.
Для підготовки операції команда вивчила конструкцію однотипного корабля — HMS Belfast, який на той момент перебував у Лондонському Імперському військовому музеї.
До кінця серпня водолази та група забезпечення були готові до занурень. На місце прибула команда на судні Stephaniturm. За роботами також спостерігали представники британського та радянського урядів.
Водолази працювали під високим тиском
Операція була надзвичайно складною через глибину та крижану воду Баренцевого моря.
Водолази могли перебувати в контрольованому середовищі до 30 днів. Це дозволяло підтримувати необхідний тиск і зменшувати ризик декомпресійної хвороби. Для дихання використовували суміш гелію та кисню, яка мала запобігати азотному наркозу.
Спочатку планувалося проникнути всередину корабля через отвір від торпеди. Однак прохід виявився заблокованим уламками.
Тоді водолазам довелося прорізати корпус судна та протягом тижня розчищати шлях до приміщення, де зберігалося золото. Проблему ускладнювала наявність боєприпасів, які залишалися всередині корабля.
«Це було морським еквівалентом висадки на Місяць», — згадував Рік Вортон із Wharton & Williams у розмові зі The Scotsman у 2010 році. Він називав операцію найбільшим пошуком скарбів XX століття.
«Я знайшов золото!»
Після кількох тижнів роботи під водою 16 вересня 1981 року 27-річний водолаз Джон Россієр передав по радіо повідомлення, на яке команда чекала десятиліттями.
«Я знайшов золото! Я знайшов золото!» — повідомив він.
Злитки піднімали на поверхню по 40 штук у металевій клітці. Кожен важив близько 23 фунтів, тобто приблизно 10,4 кг.
Зрештою команда змогла дістати із затонулого корабля 431 із 465 золотих злитків. Через погіршення погоди операцію довелося припинити.
Золото розподілили між учасниками операції, Радянським Союзом та британським Міністерством торгівлі. Консорціум отримав 161 злиток.
Британська частина золота була передана до Банку Англії, а значну її частину згодом переплавили на Королівському монетному дворі для виготовлення золотих монет.
Втім, на цьому історія не закінчилася. У 1986 році команда повернулася до затонулого Edinburgh і змогла підняти ще 29 злитків.
У результаті з 465 золотих злитків залишилися невіднайденими лише п’ять.
Нагадаємо, раніше археологи знайшли «неземний» метал у перснях віком до 3800 років. Персні мінойської та мікенської еліти могли виготовляти із заліза метеоритного походження.