Близько 20 років тому я був знайомий з жінкою, яка мала кількох ротвейлерів. Коли вона з’являлася на вулиці, то приковувала до себе погляди. Невисока, тендітна, але з упевненою ходою, сильним голосом, вона гуляла містом у оточенні чотирьох собак, які поруч із нею здавалися ще більшими. Вони слухалися її беззаперечно та обожнювали її.
Усі її ротвейлери мали ідеальний екстер’єр, були чемпіонами виставок. Люди стояли в черзі по два роки, щоб придбати цуценя. Однак сама власниця, спілкуючись із потенційними покупцями, одразу описувала труднощі, з якими доведеться зіткнутися, і багатьох відмовляла від придбання собаки цієї породи.
«Щоб він мене охороняв»
Ротвейлери були модною породою. Багато хто мав ілюзії, вважаючи цих собак ідеальними охоронцями зі здібностями до самовиховання. Передбачалося, що цуценя виросте і самостійно почне охороняти власника.
Деякі люди заводять цуценят певних порід, не усвідомлюючи майбутніх труднощів. Та жінка швидко виявляла таких.
Без дресури та виховання може виникнути ситуація, коли охороняти доведеться себе, свою сім’ю, сусідів і перехожих від власного ротвейлера.
Собака не охоронятиме господаря просто так. Щоб заслужити його авторитет, потрібно докласти зусиль, інакше він може почати огризатися. Ротвейлер — не для м’якохарактерних людей. Це серйозний службовий собака, якому потрібен господар із твердим характером, здатний постояти за себе.
Чи ротвейлер розумний? Самостійний — так, розумний — не завжди
В інтернеті можна знайти інформацію, що ротвейлер — одна з найрозумніших порід. Однак власниця тих ротвейлерів зазначала, що серед них трапляються повільні собаки, а також вперті повільні собаки. Приблизно кожен четвертий ротвейлер створює додаткові труднощі під час дресури.
Ротвейлери не схильні швидко приймати рішення (подібно до кавказьких та середньоазіатських вівчарок, вони спочатку думають). Серед них трапляються повільні особини з інтелектом нижчим за середній, які можуть не бажати одразу виконувати команду. Їм потрібно подумати, оцінити ситуацію та раціональність команди, перш ніж вирішити, чи виконувати її. Це може бути вкрай незручно.
З одним зі своїх ротвейлерів жінка регулярно мала конфлікти через його повільність і надмірну самостійність. За її словами, набагато простіше мати справу з німецькою вівчаркою, колі чи доберманом у вихованні, дресурі та спілкуванні. З ними легше знаходити взаєморозуміння та розуміти їхні емоції.
Доберман може охороняти господаря, навіть якщо не поважає або не слухається його, а ротвейлер — ні. Колі та німецька вівчарка, на відміну від ротвейлера, більш слухняні, гнучкі у спілкуванні, швидкісні та мають високий емоційний інтелект.
Ротвейлери дуже потужні та можуть проявляти агресію
Будь-який собака може проявляти агресію, але ротвейлер загалом досить відлюдкуватий і підозрілий до чужинців. За браку виховання він може кидатися на перехожих. Варто пам’ятати, що це потужний собака, малочутливий до болю, вагою близько 40-50 кг. Протистояти йому вкрай важко.
Якщо власниця ротвейлерів бачила в потенційних власниках ознаки слабкості та нерозуміння особливостей породи, неготовність вирішувати проблеми, вона відраджувала купувати цуценя, а часом і зовсім відмовляла. Новачкам вона відмовляла на 100%. Казала: «Ротвейлер — порода для досвідчених собаківників, і крапка».
Охочих придбати в неї цуценят завжди було багато, тому вона ретельно обирала господарів. За її словами, відсів був великий: цуценя діставалося приблизно одному з 20 претендентів. Багато хто ображався.
Вона була постійною клієнткою зоомагазину, де я працював. Коли була відвертою, казала: «Мені це навіщо? Щоб потім і вони, і їхні сусіди мене прокляли? Нехай йорика чи болонку заведуть. Або лабрадора, якщо хочеться великого собаку. Ротвейлер — порода не для всіх. Безвідповідально роздавати таких цуценят невідповідним людям. Це складна порода. Сама тримаю, але іншим не раджу».