У багатьох культурах, особливо серед чоловіків, плач вважається негідною та дитячою поведінкою, за винятком певних обставин, як-от жалоби за втратою близької людини. Після дитинства чоловіки плачуть значно рідше, ніж жінки. Це зумовлено як біологічними, так і, головним чином, соціокультурними причинами.
Плач — це не одне й те саме. Існує три типи сліз: базальні, що зволожують та захищають око; рефлекторні, які вимивають подразники (дим, пари цибулі); і емоційні, що виділяються у відповідь на почуття.
Емоційні сльози, на відміну від базальних і рефлекторних, які мають і тварини, здаються унікально людськими. Хоча інші тварини висловлюють страждання звуками, немає переконливих доказів того, що вони плачуть з емоційних причин. Вираз “крокодилячі сльози” походить від давньої легенди про крокодилів, які нібито вдавали плач, щоб заманити або оплакати здобич.
Рефлекторні та емоційні сльози виробляються слізною залозою і відводяться через нососльозну протоку в ніс, тому під час плачу ми також шморгаємо носом. Надлишок рідини витікає з повіки і стікає по щоці. Пошкодження гілки трійчастого нерва, що іннервує рогівку, може призвести до зниження вироблення рефлекторних сліз. А ось за вироблення сліз відповідає парасимпатична частина лицевого нерва, і його пошкодження, як при паралічі Белла, може зменшити сльозотечу.
Коли ми думаємо про емоційний плач, то уявляємо сум і горе. Але ми також плачемо від цілої низки інших, іноді позитивних, емоцій: захвату, сміху, любові, розчарування, болю, гніву, подиву. Нас може зворушити музика, краса, доброта, туга, возз’єднання або будь-що, що здається нам зворушливим. Спільне для всіх цих випадків — не сум, а значущість.
Плач — це не лише особиста справа. Сльози можуть виконувати низку соціальних функцій. Вони можуть передавати наші емоції, підкреслюючи їх глибину та щирість; привертати увагу, співчуття та допомогу в небезпеці чи потребі; служити сигналом заспокоєння, залежності чи прив’язаності. Коли хтось плаче при нас, нам майже неможливо залишитися байдужими. Не дивно, що сльози також можуть використовуватися для маніпуляцій та обману. Чим молодші ми, тим краще це розуміємо.
У давні та середньовічні часи лікарі вірили, що плач виводить надлишкові “гумори” з тіла. Ця ідея живе в сучасній науковій думці, що емоційні сльози служать для виведення стресових речовин, таких як АКТГ. Але більш значущим є психологічне “очищення”.
Плач може допомогти нам почуватися краще, зокрема, дозволяючи переживати, виражати та “переробляти” наші емоції. Арістотель у своїй “Поетиці” стверджував, що трагедія, викликаючи емоції, такі як співчуття та страх, призводить до катарсису — очищення цих емоцій. Після плачу ми можемо відчувати себе не краще, але інакше: спокійніше, ясніше, примиреніше з життям, або просто більш впевнені у тому, хто ми є і де стоїмо.
Емоційні сльози сигналізують про моменти екзистенційної важливості в нашому житті. Вони говорять нам, що щось глибоко нас хвилює. Іноді ми знаємо, що саме — смерть батька, народження дитини — але іноді наші сльози, здається, знають раніше за нас і приходять з посланням.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: www.psychologytoday.com