Анагедонія – нездатність відчувати задоволення, навіть бажання та радість – часто є наслідком бодішеймінгу.
Бодішеймінг виник не з появою соціальних мереж чи дієтичних трендів; він бере початок у первісні часи як соціальне порівняння.
Здатність помічати самокритику допомагає протидіяти тривалому впливу бодішеймінгу.
Одна моя подруга, вихована у дуже католицькій родині, розповідала, що її мати називала її піхву “малявкою” (icky), кажучи: “Тепер витри свою малявку”. Тому зовсім не дивно, що в дорослому віці вона вважає свою піхву непривабливою. “Дивний маленький орган”, – називає вона його. “Я не можу наносити на нього макіяж”.
Також не дивно, що Зигмунд Фройд відзначав, що “придушення жіночої сексуальності”, у цьому випадку через ненавмисний бодішеймінг з боку матері, “призводить до загального гальмування бажання та цікавості, обмеження бажань і знань, що поширюється на все життя”.
Бодішеймінг – критика чи приниження чиєїсь зовнішності, відкрито чи приховано – пов’язаний з тим, що психологи називають дисморфією: нездоровою одержимістю сприйнятими недоліками тіла, що має тенденцію узагальнюватися на самосприйняття. У стосунках це часто проявляється як брак близькості, тому що ви не хочете, щоб хтось підходив надто близько, щоб побачити ці недоліки.
Бодішеймінг також пов’язаний з таким явищем, як анагедонія – нездатність відчувати задоволення, оскільки задоволення починається з тіла та його відчуттів.
Витоки бодішеймінгу
Всупереч поширеній думці, бодішеймінг виник не з появою соціальних мереж, чи епохи реклами “Mad Men” 50-60-х років, чи навіть дієтичних та фітнес-трендів останніх 200 років. Він бере початок у первісні часи як соціальне порівняння – вроджений людський імпульс оцінювати власну особисту та соціальну цінність у племені за тим, як ви виглядаєте на тлі інших.
Він також виріс зі стародавніх забобонів, наприклад, що руде волосся – ознака невдачі чи поганого характеру, зелені очі – мітка диявола, а струнка статура – уособлення бідності. Ці забобони перетворилися на упередження та стандарти краси, руйнівний ефект яких дуже важко подолати.
Але саме пуританські релігії та філософії протягом людської історії, з їхньою дискримінацією та осудом тілесних задоволень, наполяганням на тому, що тіло слід відкинути на шляху до божественного, вірою в те, що сексуальні думки є відволікаючою нечистотою, “мухою в бальзамі чесноти”, та поширенням ідей, як-от первородний гріх, що гарантовано соромить людей до глибини душі, – ось що справді злило бодішеймінг з анагедонією.
Гностицизм, теологія, пов’язана з раннім християнством та юдаїзмом, називав тіло “трупом з почуттями, могилою, яку ви носите з собою”. І Сократ, і Платон у стародавній Греції розглядали всі форми сексуальності як нижчі за утримання, оскільки вони були пов’язані з тілом. Середньовічний Папа Григорій оголосив, що “чуттєве задоволення ніколи не може бути без гріха”. Спокуси, з якими зіткнулися Христос у Юдеї, Будда під деревом Бодхі та Св. Антоній в єгипетській пустелі, майже універсально зображуються в мистецтві як оголені жінки, демони чи монстри.
Переосмислення чуттєвого та сексуального задоволення
Дуже важливо зрозуміти дещо про ці хибні кореляції між тілом і богохульством, чуттєвим задоволенням і гріхом, навіть еротичним і збоченим: слово “збочений” означає відхилення від природного та нормального. Чуттєві та сексуальні можливості тіла є природними та нормальними для людей, і за визначенням усе, що блокує їхню енергію, що обертає нас проти власного тіла, є збоченим.
Наші тіла були природно створені для чуттєвого досвіду та задоволення. Ми маємо понад 1000 нервових закінчень на квадратний дюйм по всьому тілу, 10 000 смакових рецепторів на язику, ще 10 000 ароматів, які ми можемо розрізняти носом, і цілий небесний легіон апетитів, до яких можна застосувати ці дари.
З іншого боку, нам казали, що нібито розумний творець цих дарів зневажає їхнє використання. Це дивно і трагічно іронічно. Якщо ми справді створені за образом Божим, як каже Біблія, відкидаючи свої тіла, ми також відкидаємо Бога – у собі та в інших, тих ближніх, яких ми зобов’язані любити, як самих себе.
Тіло як канал для духовного досвіду
Усе, що ці вчителі та вчення говорили нам – плутаючи нас – протягом тисяч років, це те, що наші тіла, з їхніми природними та даними від Бога пристрастями, є зіпсованими та розбещуючими, і насправді працюють проти наших духовних пристрастей. Але тіло не є перешкодою для духу та душі, лише шкірою, яку слід скинути на шляху до неймовірної легкості буття. Воно є каналом до них.
За даними порталу: www.psychologytoday.com